Литвиненко Сергій Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвиненко Сергій Григорович

ЛИТВИНЕ́НКО Сергій Григорович (23. 09(05. 10). 1899, Полтава, за ін. даними – м. Пирятин, нині Полтав. обл. – 20. 06. 1964, Нью-Йорк, похов у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джер­сі, США) – скульптор, живописець, педагог, громадський діяч. Чл. Асоц. незалеж. укр. митців (1931–39). У 1919–20 – хорунжий Армії УНР. Інтернов. 1921–22 у таборах у Ланцуті й Вадовицях (обидва – Польща). Закін. Краків. АМ (1929; клас скульп­тури К. Лящки, студія кераміки В. Требушного), навч. у Парижі (1929–30). Відтоді жив у Львові. 1933–37 разом із М. Лукіяновичем керував керам. май­стернею «Око»; 1941–44 – кер. експерим. кераміко-скульптур. ф-ки, викл. худож.-пром. школи; 1943 – організатор, проф., декан Вищої образотвор. студії. 1939 з М. Дмитренком розробив проекти львів. пам’ятників (зруйновані у червні 1941) Сталін. конституції та Сталін. дружбі народів (виконали Є. Дзиндра та А. Коверко), 1940 – пам’ят­ника Т. Шевченку (с. Устя Снятин. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.). Виїхав до Німеччини, де 1945–48 був кер. і викл. Вищих образотвор. студій у Карлсфельді й Берхтесґадені. Від 1949 – у США. Співорганізатор Укр. літ.-мист. клубу Нью-Йорка (1949). Голова Об’єдн. мистців-українців Америки (1952–56). Від 1953 – викл. Укр. ін-ту пластич. мист-ва. Учасник худож. виставок в Укра­їні та за кордоном від 1931. Персон. – у Парижі (1950-і рр.), Нью-Йорку (1950-і рр., 1963). За манерою ліплення у станк. формах митець тяжів до імпресіонізму, в монум. скульптурі – до поєднання імпресіонізму з неокласицизмом. Для пам’ят­ників Л. характерні монументальність і класицизм, для портретів – імпре­сіоніст. підхід. Л. ви­конав 1929 гіпс. портрет Т. Шев­ченка у реаліст. манері з імпресіоніст. підсиленням заг. динаміки образу, 1953 – погруддя поета зі свічкою. Наприкінці 1950-х рр. узяв участь у конкурсі на проект па­м’ятника Кобзарю у Вашинґтоні (зберігся ескіз фігур. гіпс. композиції, не втіленої просторово і пластично). Створив модель конкурс. проекту «Шевченко, бард України. 1814–1861» (брон­за, граніт). Л. подав 1962 два варіанти (відзначено почес. від­знакою) на виставку проектів пам’ятника Т. Шевченку у Нью-Йорку. Вирізьбив іконостаси для церков св. Миколая (Чикаґо), св. Володимира і Ольги (Вінніпеґ). Деякі роботи зберігаються у Нац. музеї у Львові, Музеї м. Стемфорд (США). На честь Л. названо вулицю у Львові. Се­ред учнів – Г. Крук, Я. Чайка.

Тв.: портрети – «Молодий Т. Шевченко» (1925), «І. Франко», «Митрополит Андрей Шептицький», «І. Мазепа», «В. Барвінський», «З. Батицька» (усі – 1933), «С. Петлюра» (1936), «Т. Войнаровський-Столобут», «М. Колесса», «Я. Савка» (усі – 1938), «М. Колесса» (1938; встановлено 2013 як надгробок у Львові), «П. Холодний», «В. Кричевський», «О. Новаківський», «М. Тарнавський», «М. Лисенко», «Н. Нижанківський», «Ф. Ду­дко», «К. Гриневичева», «Р. Купчинський», «І. Керницький», «М. Мо­роз», «Р. Єндик», «М. Шлемкевич» (усі – 1940-і рр.), «Ю. Козловський» (1945); фігури – св. Кирила і Мефодія, князів Володимира Великого і Данила Галицького (усі – 1932, Львів. богослов. академія), «Кер­манич» (1933); надгробки – І. Франку (1933, Львів), загиблим укр. героям (м. Рава-Руська, 1935; м. Яворів, 1937; обидва – Львів. обл.), митрополиту Ан­дрею Шептицькому (1938, Львів, знищений 1947 більшовиками), М. Бенцалю (1939, м. Коломия Івано-Фр. обл.), В. Пачовському (1942, Львів), С. Шухевичу (1949, м. Амберґ, Німеччина), В. Бла­вацькому (1950-і рр., м. Філадельфія), І. Раковському (1952, м. Нью­арк, шт. Нью-Джерсі); проекти – пам’ят­ника праці (1927), воїнам Армії УНР (1929, Краків), УСС (с. Базар Чортків. р-ну, нині Терноп. обл.), Костянтину Великому (обидва – 1935), князю Володимиру (1938; обидва – Львів), надгробка А. Лівицькому (1955); композиції – «Брати» (1927), «Бандурист» (1928), «Зрив (Мазепа, якого несе кінь)» (1930), «Пробудження» (1932), «Жах» (1933), «Голова жінки» (1935), «Голова дівчини» (1939), «За неї Господа молім» (1943), «Ніл», «Оголена дівчина», «Вперед! (Крик)» (усі – 1952), «Гетьманівна», «Праця» (обидві – 1957); пам’ят­ники – І. Франку (м. Вінніпеґ, Канада) та І. Мазепі (м. Кергонксон, шт. Нью-Йорк); живопис – «Є. Маланюк», «В. Ку­бійович», «Е. Андієвська», «Дружина Надія» (усі – 1950-і рр.).

Літ.: Сергій Литвиненко – скульп­тор: Альбом. Ню Йорк, 1956; Проекти пам’ятника Шевченкові у Вашинґтоні. Нью-Йорк, 1962; Гординський С. С. Лит­­виненко – людина і мистець // Свобода. 1964, 28–30 лип.; Рожок С. Людина й учитель // Нотатки з мист-ва. Філа­дель­фія, 1975. № 15; Сидор О. Сторінки львівської шевченкіани // В сім’ї вольній, новій: Шевч. зб. К., 1989. Вип. 5; Мель­ник О. Різьбар Каменяра // Укр. газ. К., 2007, 5 квіт.; Панченко О. Майстер монументальної скульптури // Свобо­да. 2010, 27 серп.

В. М. Ханко, Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2016