Литвиненко Христина Дмитрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвиненко Христина Дмитрівна

ЛИТВИНЕ́НКО Христина Дмитрівна (дівоче – Волторніст; 22. 05. 1883, х. Хри­станівка, нині село Лохвиц. р-ну Полтав. обл. – 08. 01. 1978, м. Миргород Полтав. обл.) – по­етеса, бандуристка. Гри на бан­дурі навч. самостійно та у місц. бандуристів, була учасницею 1-ї Респ. наради кобзарів та лірників України (Київ, 1939). У 1902 заарешт. за зберігання заборонених листівок. 1903–07 була вільною слухачкою Миргород. худож.-пром. школи. У 1907–13 працювала телефоністкою зем­ської управи; 1913–15 – викл. малювання Полтав. приват. шко­ли; 1929–53 – в колгоспі у Мирго­роді. Від 1960 мешкала у м. Лох­виця. Друкувалася від 1910. Була особисто знайома із А. Тес­ленком, присвятила йому вірш «Місяцем світиш». Окремо вийшли зб. «Широким шляхом» (1958), «Доля» (1978). Авторка пі­сень «Революція іде», «Ой розбили ми кайдани», «Батьківщино, моя», «Ой, матінко, ти голубонь­ко», «Одудок». Твори Л. друкували в обл. і респ. пресі, зокрема у зб. «Поети колгоспного села» (1940), «Народні співці Радянської України» (1955; обидві – Київ), «Степові квіти» (П., 1960).

Літ.: Родіна М. Ювілей колгоспної поетеси Х. Д. Литвиненко // НТЕ. 1968. № 3; Юренко О., Шевченко М., Бокий І. Золота сторінка народної мудрості: Па­м’яті Христини Литвиненко // Комсомолець Полтавщини. 1983, 21 трав.; Ге­ра­сименко О. Життя і пісня: До 100-річчя від дня народження Х. Д. Литвиненко // Прапор перемоги. 1983, 21 трав.; Бабусин скарб // Там само. 1998, 1 лип.

Л. О. Розсоха

Стаття оновлена: 2016