Литвинов Борис Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвинов Борис Васильович

ЛИТВИ́НОВ Борис Васильович (12. 11. 1929, Луганськ – 23. 04. 2010, м. Челябінськ, РФ, похов. у м. Снєжинськ Челябін. обл.) – фізик. Д-р фіз.-мат. н. (1988), проф. (1989), акад. РАН (1997). Ленін. премія (1966). Герой Соц. Праці (1981). Держ. нагороди СРСР і РФ. Дит. і юнац. роки минули в Сімферополі. Закін. Моск. мех. ін-т (1951). Відтоді працював у КБ-11 (м. Арзамас-11, нині Саров Нижньогород. обл., РФ); 1961–65 і 1968–97 – гол. конструктор, 1965–68 – заст. гол. конструктора, 1978–97 – 1-й заст. наук. кер., 1997–2010 – заст. наук. кер.–зав. лаб. з аналізу та систематизації матеріалів розроблення ядер. зарядів Рос. федерал. ядер. центру–Всерос. НДІ тех. фізики (Снєжинськ); вод­ночас від 1999 – проф. Урал. тех. ун-ту (м. Єкатеринбург, РФ). Наук. інтереси пов’язані з дослідж. у цілях створення ядер. зарядів різного призначення: для стратег. і тактич. ядер. сил СРСР і РФ, пром. ядер. вибухів, фіз. дослідів з використанням енергії вибуху. Вивчав властивості потуж. вибух. речовин, а також детонац. і удар. хвиль, їхнє формування, способи упр. цими хвилями для створення вибух. пристроїв різноманіт. гео­метрії. Досліджував процеси стиснення та зміни конденс. ре­човин при високих і надвисоких тисках. Л. зі своїми співробітниками виявив, що при таких тисках у деяких мінералах відбувається зміна хім. і фазового скла­дів. Велике значення мають дослідж., пов’язані з поведінкою поділ. матеріалів при різних умовах, а також з розробленням технол. прийомів виготовлення з них деталей і вузлів.

Пр.: О новых экспериментальных возможностях изучения полиморфных и фазовых превращений, твердофаз­ных химических реакций в минералах и горных породах // Докл. АН СССР. 1991. Т. 319, № 6; Взрывные устройства для динамического компактирования и синтеза материалов // Физика горения и взрыва. 1993. № 2 (співавт.); Основы инженерной деятельнос­ти: Курс лекций. Екатеринбург, 2000; 2004; Атомная энергия не только для воен­ных целей. Екатеринбург, 2002; 2003.

В. І. Слісенко

Стаття оновлена: 2016