Литвинчук Анатолій Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвинчук Анатолій Григорович

ЛИТВИНЧУ́К Анатолій Григорович (23. 02. 1935, с. Сильченкове Талалаїв. р-ну Черніг. обл. – 11. 08. 1993, Чернівці) – режисер. Нар. арт. УРСР (1990). Премія ім. І. Котляревського (1993). Закін. Чернів. ун-т (1957), Харків. ін-т мист-в (1965; курс Ф. Александріна). Вчителював (1957–60). Від 1965 – реж.-постановник, 1968–69 – гол. реж., 1990–93 – худож. кер. Чернів. укр. муз.-драм. театру ім. О. Кобилянської. Л. – прихильник твор. методу Леся Курбаса, у виставах талановито по­єднував високу патетику, глибокий психологізм з яскравою театр. формою. Здійснив першо­прочитання нар. комедії Ю. Федь­ковича «Запечатаний двірник» (1984), повернув на укр. сцену незаслужено забуті драматург. твори С. Воробкевича «Гнат При­блуда» (1986), «Пан мандатор» (1988), «Новий двірник» («Вірне кохання і пан начальник», 1991).

Вистави: «Шануй батька свого» В. Лав­рентьєва (1965), «Чотири хрести на сонці» А. Делендика, «Полярна зоря» В. Баснера, О. Гальперіної, Ю. Анненкова (обидві – 1968), «Яків Богомолов» (1969), «Одруження» (1981) М. Гоголя, «Марічка» Маргарити Андрієвич, «Ілько» В. Мар’янина (обидві – 1971), «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Ста­рицького (1972), «Безіменна зірка» М. Се­бастьяна (1973), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1976), «Дім Бернарди Аль­би» Ф. Ґарсіа Лорки, «Полум’я» C. Снігура (обидві – 1977), «Легенда про Па­ґаніні» В. Балашова (1980), «Наодинці з долею» В. Босовича (1986), «Отак загинув Гуска» М. Куліша (1989), «Закон» В. Винниченка (1990), «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Дні нашого життя» Л. Андреєва (обидві – 1991).

Літ.: Лоєв М. Почерк режисера // Рад. Буковина. 1974, 17 лют.; Михайлов­ський В. Потиск крізь ніч // Буковина. 1993, 20 жовт.; Сулятицький Т. Черні­вецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилян­ської. Нарис історії. Чц., 2004; Новицька С. Життя – як спалах свічі // Театр. бесіда. 2005. № 2(16).

Т. В. Сулятицький

Стаття оновлена: 2016