Колектив - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колектив

КОЛЕКТИ́В (від лат. сollectivus – збірний) – група людей, об’єднаних спільною діяльністю, що ґрунтується на спільних інтересах, нормах, соціально значимих цілях. Найчастіше термін «К.» використовують стосовно компакт. соц. груп, які функціонують у певних сферах сусп. життя (трудові, навч., аматор. тощо). У такому значенні К. складається з окремих індивідів, які виконують певні соц. функції за формал. приписами як чл. офіц. орг-цій або об’єднуються у неофіц. К. за критеріями спіл. інтересів, взаєм. відповідальності та соц. підтримки. Їх поділяють на первинні (різновид малих груп, усі чл. яких перебувають у безпосеред. контакті – навч. група, ама­тор. гурток та ін.) і вторинні (напр., К. орг-цій, підпр-в, твор. спілок). Існують різні погляди на роль і місце К. у соц. структурі. Хоча заг.-визнаним є уявлення про колективність як одну з визначал. рис соціальності як такої, суспільствознавці по-різному трактують К. як осередок сусп. життя. Прихильники марксист. традиції (особливо у рад. ідеол. інтерпретації) розглядали його як вищий рівень розвитку соц. групи, для якої властивий пріоритет заг. (суспільно значимих) цілей діяльності над індивід. (егоїстичними). Такий погляд базується на принципі колективізму, згідно з яким розвиток особистості можливий лише у поєднанні індивід. цілей, інте­ре­сів і цінностей з наперед визначеною метою заг.-люд. прогресу на шляху подолання со­ці­ально-класової нерівності. Функ­цію узгодження індивідуального і суспільного виконує колективна діяльність, що охоплює усі сфери життя сусп-ва та фор­мує колективіст. свідомість індивідів. Протилеж. погляду дотримувався Е. Дюркгайм, який вважав коллективну свідомість важливим елементом підтримання соц. порядку в традиц. сусп-ві (в умовах нерозвиненої системи розподілу праці та, від­повідно, нерозвиненої людсь­кої індивідуальності). Колективна свідомість поступово втрачає регулятивні функції у процесі модернізації сусп-ва, що потребує орган. солідарності, базованої на індивід. ініціативі та відповідальності. Сучасні емпіричні дослідж. проблеми колек­тивізму–індивідуалізму (Г. Тріан­діс, Г. Хофстеде) свідчать, що у країнах Зх. Європи та Пн. Америки орієнтація на колективізм не так поширена, як у менш розвинених країнах Азії, Африки, Лат. Америки та Сх. Європи. Це дає підстави вважати, що різноманітні К. як соц. осередки можуть функціонувати більш ефективно, якщо їхня діяльність базується на принципі узгоджен­ня і гармонізації насамперед індивід. інтересів людей як чл. соц. груп і К. у різних сферах сусп. життєдіяльності.

Літ.: Колектив // Соціологія: терміни, поняття, персоналії: Навч. слов.-посіб. К.; Л., 2002; Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. Х., 2009.

Є. І. Головаха

Стаття оновлена: 2014