Литовченко Володимир Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литовченко Володимир Григорович

ЛИТО́ВЧЕНКО Володимир Григорович (24. 12. 1931, с. Рожни, нині Бровар. р-ну Київ. обл.) – фізик. Брат П. Литов­ченка. Д-р фіз.-мат. н. (1970), проф. (1974), чл.-кор. НАНУ (1985). Засл. діяч н. і т. України (1992). Держ. премія України у галузі н. і т. (1970, 1997), премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1988). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2008). Закін. Київ. ун-т (1955), де 1955–56 і 1986–98 (проф. за сумісн.) й працював. 1956–60 – в Ін-ті фізики АН УРСР; від 1960 – в Ін-ті напівпровідників НАНУ (обидва – Київ): від 1971 – зав. відділу фізики поверхні та мікроелектроніки. Один із фундаторів і лідерів укр. школи фізики поверхні твердого тіла та мікроелектроніки. Від 1962 під його кер-вом в Ін-ті напівпровідників НАНУ почав інтенсивно розвиватися новий напрям у галузі твердотіл. мікроелектроніки та фотоелектроніки. Про­ведені ним і його учнями теор. й експеримент. дослідж. напівпровідник. шаруватих структур відкрили якісно нові можливості вивчення шаруватих систем зі склад. профілем потенціал. рельєфу. Логіч. розвитком цих експериментів став великий цикл робіт, присвячений явищам кван­тування енергії носіїв і переносу електронів і дірок у поверхневих каналах (згодом цей напрям отримав назву нанофізика). Л. вперше експериментально виявив такі нові явища, як поверхнева люмінесценція в напівпровідниках (1974), підсилене планарне розширення нерівноваж. двовимір. електронно-дірк. плаз­ми (1983), підпорог. стимульоване випромінювання у двовимір. квантоворозмір. гетероструктурах (1996), розщеплення зон у ву­глецевих матеріалах з нульовою забороненою зоною при зв’язу­ванні точк. дефектів. Остан­німи роками у його дослідж. важливе місце займають оптичні й електр. явища в алмазоподіб. вуглецевих плівках. Розроблення теор. фіз. моделей матеріалів на основі вуглецю дозволяє прогнозувати властивості нових перспектив. матеріалів, зокрема твердіших за алмаз. Застосування алмазоподіб. вуглецевих плівок дає змогу значно підвищити електронну польову емісію з напівпровідник. матеріалів. 1990–2000 був заст. акад.-секр. Відділ. фізики і астрономії НАНУ. Від 1995 – президент Київ. філії, 2004–13 – Укр. фіз. т-ва. Провадить також активну просвітн. діяльність, пропагує надбання укр. історії та культури. Від 1987 – голова осередку фіз. ін-тів т-ва «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

Пр.: Основы физики микроэлек­трон­ных систем МДП. К., 1978 (спів­авт.); Оптические свойства полупроводников: Справоч. К., 1987 (спів­авт.); Физика по­­верхности и микроэлектроника. Мос­ква, 1990 (спів­авт.); Models of the adsorb-cortaly tie centers on transition metals // Condens. Matter Phys. 1998. Vol. 1–2; Каталітичні властивості надтонких шарів паладію та його сплавів // УФЖ. 2003. T. 48, № 6 (спів­авт.); Analog of the Davydov splitfing in carbon graphite-like structures // Ukr. J. Phys. 2013. Vol. 58, № 6.

Літ.: Литовченку Володимиру Григо­ровичу – 80 // Фізика і хімія твердого тіла. 2011. Т. 12, № 4.

В. М. Томашик

Стаття оновлена: 2016