Лихолат Андрій Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лихолат Андрій Васильович

ЛИХОЛА́Т Андрій Васильович (29. 11(12. 12). 1914, с. Розсохуватка, нині Катеринопіл. р-ну Черкас. обл. – 16. 12. 1993, Київ) – історик. Брат О. Лихолата, чоловік І. Мельникової. Д-р істор. н. (1963), проф. (1978). Засл. діяч н. і т. УРСР (1984). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1980). Премія ім. Д. Мануїльського АН УРСР (1978). У 1940 закін. Київ. ун-т, 1940–42 навч. у ВПШ при ЦК ВКП(б) у Москві. 1942–57 – кер. групи в упр. пропаганди, консультант, зав. сектору сусп. наук відділу на­уки і ВНЗів ЦК КПРС; 1957–61 – зав. сектору публікації історико-парт. документів Ін-ту історії партії при ЦК КПУ; від 1961 – у Ін-ті історії АН УРСР (обидва – Київ): 1975–81 – зав. відділу історії комуніст. буд-ва, 1981–83 – в. о. зав. відділу комуніст. буд-ва, 1984–86 – зав. відділу історії розвинутого соціалізму.

Пр.: Здійснення ленінської національ­ної політики на Україні (1917–1920). К., 1967; Под ленинским знаменем дружбы народов: единство действий трудящих­ся Украины и России в борьбе за победу и укрепление советской власти. Москва, 1970; Национализм – враг тру­дящихся. Анализ исторического опы­та борьбы с национализмом. Москва, 1986.

Н. Ф. Васильєва

Стаття оновлена: 2016