Лихоносов Віктор Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лихоносов Віктор Іванович

ЛИХОНО́СОВ Віктор Іванович (Лихоносов Виктор Иванович; 30. 04. 1936, ст. Топки, нині Кемеров. обл., РФ) – російський письменник, публіцист. Чл. СП РФ (1966). Літ. премії ім. Я. Кухаренка, ім. М. Шо­лохова (обидві – 1995), міжнар. премії «Ясна Поляна» ім. Л. Толстого (2003) та форуму слов’ян. мист-в «Золотий витязь» (2010). Батько загинув під час звільнен­ня Запоріжжя. Мати (її предки переселені поміщиком із Чернігівщини на вільні воронез. землі) зберегла й передала сину муз.-пісенне укр. начало, що пізніше дозволило йому, сибіряку, органічно злитися зі стихією нац. культури козац. Кубані, стати її яскравим виразником і охоронцем. Закін. Краснодар. пед. ін-т (РФ, 1961). Учителював. За визначенням О. Твардовського, Л. – найбільш яскравий продовжувач бунін. стильової традиції у сучас. рос. літ-рі. Сам письменник відзначив вплив на творче становлення й творчість прози А. Чехова, А. Платонова, К. Паустовського, М. Шолохова. Перше оповідання «Брянские» надрук. у ж. «Новый мир» (1963, № 11). Автор зб. оповідань «Вечера» (Москва, 1966), «Что-то будет» (Новосибирск, 1966). Ранні повісті та оповідання увійшли до зб. «Голоса в тишине: Повести и рассказы» (Москва, 1967), «На долгую память: Повести» (Мос­ква, 1969; укр. перекл. – К., 1980), «Чалдонки: Повести» (Но­во­си­бирск, 1969), «Счастли­вые мгновения: Повести и рас­ска­зы» (Краснодар, 1971). Роздуми про долю рос. культури, сучасне ставлення до вітчизн. історії, етику письменника, процес духов. самовизначення мо­лоді відображено у повісті «Люблю тебя светло», зб. повістей та оповідань «Осень в Тамани» (обидві – 1971), «Чистые глаза», «Элегия» (обидві – 1973) «Родные» (1980; 1997; усі – Москва). Роман «Когда же мы встре­тимся?» (Москва, 1978) – про становлення твор. індивідуальності. У романі-спогаді «Не­­написанные воспоминания. Наш маленький Париж» (Москва, 1987; Держ. премія РРФСР ім. М. Горького, 1988; укр. перекл. – К., 1990) автор сторінки чергує з уривками зі щоденника бувалого козака, повідомленнями про смерть, документами, маніфестами, листами, замітками, віршами, газет. оголошеннями й плітками, що дозволило передати неповтор. рух часу та відтворити образ кубан. козацтва, яке прийшло з укр. сіл і досі має родимі плями втраченої прабатьківщини. Герої письменника – мандрівники, яких несе вдаль туга за красою. У романі переплетено природу, кохання та шаленство незбагненності життя. Ав­тор літ.-крит. статей та есе (зб. «Волшеб­ные дни», Краснодар, 1988). Гол. ред. літ.-істор. ж. «Родная Кубань» (Краснодар, від 1998). Окремі твори Л. перекладено румун., угор., бол­гар., нім., чес., словац., франц., англ. мовами. Деякі його твори укр. мовою переклали О. Зарва, В. Бурбан.

Тв.: Избранные произведения. Т. 1–2. Москва, 1984; Время зажигать светильники: Повести, рассказы, эссе. Москва, 1991; Избранное. Москва, 1993; Записки перед сном: Повести, рас­сказы, эссе. Москва, 1993; Тоска-кручина: По­­вести, очерки, эссе. Краснодар, 1996.

Літ.: Виктор Иванович Лихоносов: Библиогр. указ. 1996; Тихий свет Вик­тора Лихоносова. 2006 (обидві – Кра­снодар).

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2016