Личаківський цвинтар Музей-заповідник

«ЛИЧА́КІВСЬКИЙ ЦВИ́НТАР» Музей-заповід­ник Роз­таш. у сх. частині Львова, заг. пл. бл. 40 га. Ріше­н­ням Львів. міськради 1990 цвинтарю на­дано статус музею; 2001 у ньому створ. наук. від­діл, що досліджує та популяризує існуючі тут похова­н­ня. Нині на тер., роз­поділеній на 86 полів, — понад 5 тис. гробниць, бл. 80 тис. памʼятників, 3 тис. скульптур і 23 сімейні каплиці (у різний час над їхнім виготовле­н­ням працювали ві­домі скульптори Г. Вітвер, А. і Й. Шімзери, П. Евтельє, А. Перʼє, П. Філіп­пі, Т. Дикас, Л. Марконі, Т. Баронч, Ю. Марковський, Г. Красуцький, К. Годебський, А. Кужава, Е. Яскульський, Г. Кузневич, С. Литвиненко, Є. Дзиндра, Т. Бриж, Я. Чайка, Е. Мисько та ін.). Назва цвинтаря походить від поселе­н­ня Личаків, що належало міщан. родині Лютців. Офіц. дата заснува­н­ня — 1786. На­прикінці 18 ст. тут роз­почато похова­н­ня урядовців, політиків, діячів культури, науки, мистецтва, замож. людей і шляхтичів. 1856 магістрат доручив фахівцю з роз­бивки садів, кер. ботан. саду Львів. університету К. Бауеру упорядкувати тер. цвинтаря. Цю роботу завершив садівник Т. Тхужевський, який у 2-й пол. 19 ст. був адміністратором цвинтаря. Згодом його площу декілька разів роз­ширювали, 1875 побудовано гол. браму в неоготич. стилі. На Личаків. цвинтарі не практикували похова­н­ня на окремих дільницях за етніч. ознакою чи реліг. обрядом, тому на сусід. памʼятниках присутні епітафії укр., польс., рос., нім., лат., грец., вірм., чес., італ., угор. мовами. Львівʼяни приходять на цвинтар не тільки для того, щоб від­відати могили родичів, а й на від­починк. й істор.-пі­знавал. прогулянки. На тер. сучас. «Л. ц.» М.-з. є військ. меморіали УГА й УПА, два укр. пантеони політвʼязнів, ре­прес. і борців за волю України, похова­н­ня УСС, жертв голоду 1946–47, учасників антитерорист. операції та 4-х Героїв Небесної Сотні; два цвинтарі учасників польс. пов­стань 1830 та 1863, польс. військ. похова­н­ня 1918–20; похова­н­ня рад. військовиків періоду 2-ї світової війни — Личаків. військ. кладовище (1994 і 1999 тут пере­поховано жертв НКВС, замордованих у тюрмі на вул. Замарстинівська). У структурі музею — меморіал воїнам 2-ї світової війни «Пагорб Слави». Серед ін., на Личаків. цвинтарі поховані М. Шашкевич, В. Барвінський, І. Франко, С. Крушельницька, С. Людкевич, А. Кос-Анатольсь­кий, М. Колес­са, В. Івасюк, І. Білозір, І. Крипʼякевич, М. Кордуба, К. Шайноха, Г. Тютюн­ник, Ірина Вільде, М. Конопніцька, Ґ. Запольська, С. Банах, М. Зарицький, О. Новаківський, А. Манастирсь­кий.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю