Личко Іван Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Личко Іван Дмитрович

ЛИЧКО́ Іван Дмитрович (крипт. – И. В.; 1882 – 1937) – письменник, драматург, публіцист, літературний і театральний критик. Навч. у С.-Петербур. ліс. ін-ті (1903–07). Активно публікувався у «Літературно-науковому віснику» (Львів, 1903–04, 1909). Був першим критиком першого опові­дан­ня В. Винниченка, прозор­ли­во вгадав майбут. масштаб таланту письменника. Брав участь у виданні с.-д. ж. «Вільна Україна», редагу­вав його перші номери (С.-Пе­тербург, 1906). У 1907 за участь у студент. заворушеннях на декілька місяців ув’язнений у с.-пе­тербур. тюрмі «Хрести». На захист Л. виступив часопис «Рада» (1907, 17 берез.). Після звільнення активно публікувався у цьому вид. (ст. «Антракт», «Театр і музика», «На виборах»). Брав участь у створенні укр. вид-ва «Дзвін». Від поч. 1908 – ред. г. «Кубанский курьер» (м. Катеринодар, нині Краснодар, РФ), яка під його впливом на 4 р. стала рупором українофільства, пропа­­ганди на Кубані творчості В. Вин­ниченка і М. Коцюбинського, укр. театру. 1912 повернувся у С.-Пе­тербург як власкор цієї газети. Деякий час продовжував публікувати в ній замітки із столиці. У Львові зустрічався з І. Франком. Учасник 1-ї світ. війни. 1915 у ході літніх боїв потрапив у полон. Після війни жив у Відні, підтримував зв’язки з СВУ. Наприкінці 1920-х рр. повернувся до Ленінграда (нині С.-Петербург). Літ. спадщина Л. невелика, але його публіцист. виступи (полеміка з О. Іконниковим, Оленою Пчілкою) мали певний резонанс у сусп-ві. Опублікував низку статей («На захист малоруської культури», «Хитрість розуму», «Із народної лектури»), поезій та оповідань у часописах «Вільна Украї­на», «Українська хата», «Южные записки», «Терновий вінок», в яких порушував проблеми соц. і нац. становища укр. народу, його боротьби проти духов. закріпачення, ставав на захист українців від утисків цар. уряду. Автор багатьох заміток, оглядів, а також проз. і драм. творів: «В руїнах», «На могилі Шевченка» (обидва – 1907), «Степ» (1909), «Тайна» (1910), рец. на твори Л. Яновської (драму «Без віри» та оповідання «Свято» й «Серед ночі»), В. Винниченка, зб. оповідань М. Коцюбинського. Переклав рос. мовою поему «Одно слово» Лесі Українки, кілька оповідань В. Винниченка для «Кубанского курьера». У архіві І. Франка в Ін-ті літ-ри НАНУ (Київ) зберігається рукопис знехтуваної «Літературно-науковим вісником» ранньої повісті Л. «Sіc transit gloria mundi», а також листи, адресовані в ред. і особисто І. Франку. Ін. частина архіву Л. (листи, рукописи) знаходиться у фонді О. Коваленка (Черніг. істор. музей). Репрес. 1933. Загинув у Соловец. таборах (РФ).

Тв.: Талант чи випадковість? (Рец. на оповідання В. Винниченка «Краса і сила») // ЛНВ. 1903. Т. 21, ч. 2; List der Virnuft (Ответ А. Иконникову) // Южные зап. 1905, 26 июня; Чорний ворон (оповідання) // Вільна Україна. 1906. № 1; Молодое в украинской литературе (О творчестве В. Винниченко и М. Коцюбинского) // Кубан. курьер. 1908. № 94–98; Акбар-Аллах… Аллах-керим (З араб. легенд) // Терновий вінок. К., 1908; Памяти гениального горемыки // Кубан. курьер. 1909, 26 февр.; Степ (оповідання) // Літ. річник укр. і польс. авторів. [К.], 1909; Исповедь (рассказ) // Кубан. курьер. 1912, 1 янв.; Эволюция украинского театра (посвящение Н. К. Садовскому и его сотрудникам) // Студия. 1912. № 36–37, 38–39; Темный Петербург. Очерки столичной жизни // Кубан. курьер. 1912, 5 окт., 11 окт.; С берегов Невы // Там само. 1912, 18 окт., 24 окт.

Літ.: Франко І. Огляд української літератури у 1906 р. III // Рада. 1907, 30 січ.; Нове українське видавництво «Дзвін» // Там само. 1907, 17 лип.; Украї­нство в чужій пресі // Укр. хата. 1909. № 1; Єфремов С. З нашого життя // Рада. 1909, 28 берез.

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2016