Личко Олександр Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Личко Олександр Петрович

ЛИЧКО́ Олександр Петрович (12. 03. 1952, Ужгород) – майстер художнього скла. Чл. Львів. профес. асоц. художників-вітражистів «Вікно» (1999). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1980; викл. К. Звіринський, В. Риботицький). Працює у Льво­ві: 1977–84 – художник комбінату монум.-декор. мист-ва; 1986–93 брав участь у створенні школи з розпису на склі на ВО «Райдуга»; 1984–2000 – організатор і викл. відділ. худож. скла та вітраж. мист-ва худож. ліцею; від 1994 – викл. каф. худож. скла ін-ту приклад. та декор. мист-ва. Від 1980 – учасник обл., всеукр., зарубіж. худож. виставок, арт-проектів. Пер­сон. – у Львові (2000-і рр.), Уж­городі (2012). Створює вітражі, живописні полотна, фотоколажі, інсталяції. Для творчості Л. характерні пошук духов. зв’язку з нац. мист. спадщиною, намаганням переосмислити й адаптувати її до стилістики сучас. мист-ва. У моноліт. чи ажур. вітражах використовує колорист. і фактурні можливості скляної поверхні. Л. розвиває нові художні ідеї у сучас. арх-рі культових споруд і мист-в, впроваджуючи об’ємно-просторові ін­сталяц. композиції з використанням класич. вітраж. техніки і новіт. технологій виготовлення сакрал. вітражів.

Тв.: вітражі – для церкви Введення у храм (с. Мшана Городоц. р-ну Львів. обл., 1991, спів­авт.), кафедрал. костелу (м. Кам’янець-Подільський Хмельн. обл., 1996 і 2004), церков Косьми та Даміана (с. Зіболки Жовків. р-ну, 2001), св. Володимира (смт Івано-Франкове, 2005–10; обидва – Львів. обл.), «Історія юриспруденції» (Одес. арбітраж. суд, 2004); запрестол. образ «Св. Микола» (церква св. Миколи Притиска у Києві, 1995); об’ємно-простор. вітраж­ні іконостаси – для каплиці св. Георгія (2001), церкви св. Ольги та Єлизавети (2014; обидві – Львів, спів­авт.); інсталяція «Трансформація образу» (2004); купол. світильник (церква у с. Радча Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл., 2010); іл. до поет. зб. «Мамина вервиця» Юрія Синевіра (Л., 2010).

Літ.: Бондарева А. Церква св. Геор­гія у Львові // Арх-ра і престиж. 2001. № 1; Гах І. У світлі вітражного вікна // Київ. церква. 2001. № 2–3; Сучасне де­­коративне мистецтво України: Каталог. К., 2004; Журавльова О. Вітраж як сим­вол душі // Дзвін. 2010. № 11; Чегусо­ва.

З. А. Чегусова

Стаття оновлена: 2016