ЛИШЕ́ГА Олег Бог­данович (30. 10. 1949, м. Тисмениця Станіслав., нині Івано-Фр. обл. — 17. 12. 2014, Київ, похов. у рідному місті) — письмен­ник, пере­кладач. Член НСПУ (1992). Премія ПЕН-клубу за кращу книгу пере­кладів поезії (2000). Студіював англ. філологію у Львів. університеті (1968–72), був від­рахов. за т. зв. антирад. діяльність: участь у неофіц. літ. гуртку «Львівська богема» та свій вірш «Віч-на-віч», опубл. Г. Чубаєм у самвидав. альманасі «Скриня». 1972–88 Л. заборонено публікуватися. Працював чорноробом, викладав англ. мову в сільс. школі в Бурятії (РФ). 1977 повернувся в Україну, пра­цював на Тисмениц. ф-ці хутр. виробів, потім художником-декоратором у навч. студії Київ. ін­ституту театр. мистецтва. 1997 отри­мав стипендію Фулбрайта, пере­кладав у Пенсильван. університеті (США). Автор поет. зб. «Великий міст» (Л., 1989) і «Снігові та вогню» (Ів.-Ф., 2002), зб. вибр. тво­рів «Зима в Тисмениці» (К., 2014). Писав пере­важно у формі верлібру, його віршам притаман­на роз­горнута метафоричність. Під вливом давньої китай. поезії 1990 опублікував пʼєсу-місте­рію «Друже Лі Бо, брате Ду Фу», яку за однойм. на­звою по­ставлено 1992 у Київ. театрі «Будьмо». Автор зб. проз. творів «Дру­же Лі Бо, брате Ду Фу…» (Л., 2010). Пере­клав з англ. мови оповіда­н­ня «Витяги з щоден­ника» М. Твена (К., 1987), окремі твори С. Плат, Д. Лоуренса, М. Ла­урі та ін.; з китай. — зб. «Оповід­ки давнього Китаю» (К., 1990; спільно з І. Зуєвим).