Лишневський Олександр Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лишневський Олександр Львович

ЛИШНЕ́ВСЬКИЙ Олександр Львович (листопад 1868, Херсон – 06. 02. 1942, м. Ярославль, РФ) – архітектор. Закін. С.-Петербур. АМ (1892). У 1894 отримав звання клас. художника 1-го ступ. 1895–1901 – міський архітектор Єлисаветграда (нині Кіровоград). Відтоді – у С.-Петербурзі; згодом став одним із його найвизначніших архітекторів. Використовував форми модерну та ретроспективні стилі (неоампір, неокласицизм тощо). У Єлисаветграді спроектував будинок Заславського (кін. 1890-х рр., 1978 зруй­нований), велику хорал. синагогу (1895–96; нині вул. Пашутінська, № 40/90), земське реал. (кін. 1890-х рр.; нині маш.-буд. коледж Кіровогр. тех. ун-ту на вул. М. Фрунзе, № 6) і Пушкін. міське нар. (1899–1902; нині заг.-осв. школа № 7 ім. О. Пушкіна на вул. Генерала Шумілова, № 30) уч-ща, громад. жін. г-зію (1898–1904; нині навч. корпус № 1 Кіровогр. пед. ун-ту на вул. Т. Шев­ченка, № 1). За твердженням дея­ких дослідників, був автором будинку Барського (1905–06; нині Кіровогр. обл. краєзн. музей на вул. Дворцова, № 40). Отримав 1-і премії на конкурс. проектах будинку панорами оборони Севастополя (1902) та Катеринослав. відділ. (нині Дніпропетровськ) С.-Петербур. міжнар. банку (1910). Серед реаліз. про­ектів у С.-Петербурзі у дорев. період – будинок міських закладів, прибутк. будинки Е. Петерсона, І. Алюшинського, Б. Купермана, В. Кореліна (з контор. приміщеннями), А. Сагалова, С. і Б. Марголіних, Ш. Іоффа (на розі Ливар. проспекту та вул. Бе­лінського, на Заміському проспекті, № 11, 24) та 3 влас. прибутк. будинки (на вул. Лахтинська, Полозова та Дзвонова). У рад. час брав активну участь в житл. і шкіл. буд-ві у Ленінграді (нині С.-Петербург). Від 1930 керував майстернею ін-ту «Лен­проект». Був чл. правління Ленінгр. відділ. СА СРСР.

Літ.: Федоров С. Г. И образ, и функция: Страницы творческой биографии А. Л. Лишневского // Строительство и арх-ра Ленинграда. 1980. № 6; Чепель А. И. Об архитекторе А. Л. Лишневском // Невский архив: Истор.-крае­вед. сб. 2010. Вып. 9.

C. А. Дяченко

Стаття оновлена: 2016