Лібералізм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лібералізм

ЛІБЕРАЛІ́ЗМ (від лат. liberalis – вільний, незалежний) – політична доктрина, основною ідеєю якої є здійснення якомога повнішої свобо­ди особистості шляхом усунення всього того, що може об­ме­жу­ва­ти індивідуальну свободу. Європ. ментальність форму­валася на основі двох традицій: юдей.-християн. (біблій.), з її поняттями про свободу вибору, гріх і спокуту, та антич., що знайшла завершений вираз у римському праві. Загалом це сформувало важливе для Л. поняття відповідал. за свої вчинки, здатної до вільного вибору персони (правової особистості). У часи середньовіччя принципи Л. зафіксов. у компромісах монарх. вла­ди з феод. аристократією (англ. Велика хартія вільностей 1215). Епоха пром. капіталізму супроводжувалася розвитком сильних ліберал. партій, однак після 1-ї світ. вій­ни розпочався їхній занепад (у політиці відповідні функції частково перейшли до с.-д., в економіці – до неоконсерватив. партій). Найповнішим формулюванням ідей Л. стала франц. Декларація прав людини і громадянина 1789. Вона про­­голосила осн. права людини, що є основою ліберал. устрою сусп-ва: свобода, власність, безпека, право опору насильству. Загалом ці права утворюють громадян. свободу, що не допускає приват. правової залежності у будь-якій формі та гарантує повний прояв приват. ініціативи. За Ж.-Ж. Руссо, фор­мування громадян. свободи по­­дібне до укладання між незалеж. індивідами «соц. договору». Ліберали покладають повну відповідальність за соц. змі­ни на індивіда, який не може вимагати від держави чогось біль­шого, ніж охорону влас. прав, зокрема права власності. Держава, яка ставить перед сусп-вом певні ідеол. цілі, з погляду Л. неминуче перероджується у то­­талітарну. Від громадян. свобо­ди відрізняють політ. свободу, що полягає у праві громадянина брати участь в упр. державою через вибори, вільну пресу й ін. ін-ти. На думку лібералів, політ. свобода необхідна для забезпечення громадян. свобо­ди, як її гарантія і доповнення. Різниця між ліберал. і консерватив. політикою, за всієї відносності й залежності від конкрет. обставин, істотна у тій її гли­­бин. сутності, яку свого часу К. Маннгайм характеризував як стиль політ. мислення (менталітет). Відмінність консерватив. і ліберал. менталітету полягає у ставленні до принципів, оскільки консерватизм прагне розв’язу­вати політ. завдання сучас. дер­жави у контексті конкретності. Консерватив. реформізм ґрунтується на заміні одних одинич. факторів (особистостей чи законів) іншими, тоді як ліберал. реформізм прагне до зміни сис­теми загалом, виходячи з певних принцип. засад. Не схильна до романтич. проектів і звертань до історії ліберал. система поглядів здатна спиратися на абстрактні вихідні формулювання. Людство виокремило низ­ку таких принципів, починаючи від Великої хартії прав і свобод людини, ухваленої ООН 1948. Усі вони обов’язкові для чл. міжнар. спільноти народів. Ліберал. думка вбачає дійсність у категоріях можливості й норми, консервативна – у категоріях історії. Звідси й різниця у легітимації, обґрунтуванні законності запропонов. політики та системи інституцій (консерватизм апелює до істор. традиції, Л. – до заг.-людських принципів). Така ментальність зближує Л. із соціалізмом, хоча історично вони протистояли один одному щодо ставлення до при­ват. власності (лише поступ. від­мова соціалізму від націоналізації власності розмиває цю протилежність). На відміну від радикальніших консерваторів і соціалістів, у тактиці політ. боротьби Л. завжди був схильний до компромісів і м’яких помірк. дій. У цьому противники Л. часто вбачають його слабкість. Така особливість Л. пояснюється його обережністю в застосуванні насильства як засобу, що може перешкодити досягненню осн. мети – захисту індивід. свободи. Нині важко віднайти політ. сили, що відстоюють прин­ципи Л. у чистому вигляді. Прихильниками екон. Л. є зазвичай праві, консервативні політики, тоді як ліберали у кризових ситуаціях вдаються до держ. втру­чання в економіку. Зх.-європ. соціал-демократія фактично зна­ходиться на позиціях лівоцентрист. політ. Л.

Літ.: Манан П. Інтелектуальна історія лібералізму / Пер. з франц. К., 2005.

М. В. Попович

Стаття оновлена: 2016