Ліберія, Республіка Ліберія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ліберія, Республіка Ліберія

ЛІБЕ́РІЯ, Республіка Ліберія (Liberia, Republic of Liberia; буквально – «Земля свободи») – дер­­жава у Західній Африці. На Зх. межує зі Сьєрра-Леоне, на Пн. – з Ґвінеєю, на Сх. – з Кот-д’Івуа­­ром. На Зх. і Пд. має вихід до Атлант. океану. Пл. 111,4 тис. км2. Насел. 4,098 млн осіб (2014): аборигенні народи, що належать до 16-ти етніч. груп (кпелле, бас­­са, гребо, гіо, мано, кру, лорма та ін.), – 95 %, американо-ліберійці – 5 %. Міські жит. складають 48,2 %. Столиця – Монровія (1348,9 тис. осіб, 2013). Найбільші міста: Ґенте, Б’юкенен, Ґбарнґа, Каката, Воінджама. Адм.-тер. поділ – 15 графств (округів). Офіц. мова – англійсь­­ка (володіє лише 20 % насел.). Більшість жит. розмовляють на 20-ти різновидах абориген. мов, що, в основному, не мають влас. писемності. 86 % мешканців сповідують християнство, 12 % – мусульманство, ін. – місц. традиц. вірування. Грош. одиниця – лібер. долар. Держ. устрій – республіка. Глава держави та кер. уряду – президент (від 2006 – Е. Джонсон-Серліф, перша жінка в Африці, яка обійняла таку посаду, 2011 стала лауреатом Нобелів. премії миру). Законодавча влада належить двопалат. Нац. асамблеї, що складається з сенату та палати представників. Л. – чл. ООН, Афр. Со­­юзу, Екон. співтовариства країн Зх. Африки, Міжнар. орг-ції країн Африки, Кариб. бас. і Тихоокеан. регіону.

Історія формування Л. як держави почалася у 1820-х рр., коли сюди прибули зі США та країн Кариб. бас. нащадки колиш. рабів-вихідців з цих земель. За сприяння уряд. і неуряд. структур США вони заснували тут колонію, а 1847 проголосили утворення країни. Американо-ліберійці посідали панівне положен­­ня в сусп-ві до 1980, коли відбувся держ. переворот, внаслі­­док якого до влади прийшли представники ін. етніч. політ. угрупувань. Упродовж 1980-х рр. у Л. відбулося ще кілька військ. переворотів на етнополіт. ґрунті. На поч. 1990-х рр. виник великомасштаб. військ. конфлікт, у який були втягнуті сусідні держави континенту. Війна призвела до загибелі понад 250 тис. осіб та переміщення за межі країни бл. 1 млн осіб. Для забезпечення стабільності у Л. 2003 ООН розмістила на її тер. миро­­твор. контингент чисельністю понад 15 тис. осіб. Його перебування гарантувало проведення в країні демократ. виборів 2006.

Берег. лінія Л. порізана лагунами й естуаріями річок. Тер. переважно рівнинна. У прибереж. частині простягається слабороз­­членована, місцями дуже забо­­лочена рівнина з мангр. зарослями. З віддаленням від океану вона поступово переходить у Леоно-Лібер. височину, найвищою точкою якої є г. Вутеве (1380 м). Л. знаходиться у 2-х клімат. поясах – екваторіальному та субекваторіальному. У при­океаніч. частині цілорічною є спекотна та волога погода, з просуванням углиб тер. дощі випадають переважно влітку. Середня т-ра складає бл. 25 °С. Л. – найвологіша країна Зх. Африки. Узбережжя та навітряні схили гір отримують понад 5000 мм опадів на рік, внутр. р-ни – до 2000 мм. Багато повновод. річок, що течуть з Леоно-Лібер височини до Атлант. океану, – Мано, Лава, Сент-Пол, Сент-Джон, Сестос та ін. Трети­­на тер. країни вкрита вологими екваторіал. лісами, в яких майже половина дерев є ендемічними (червоне, палісандрове, винна пальма тощо). Пн.-сх. час­­тину Л. займають перемінно-во­­логі ліси, що на кордоні з Ґвінеєю змінюються високотрав. саваною з акаціями та баобабами. Тварин. світ дуже різноманітний і представлений карликовими гіпопотамами, слонами, буйволами, шимпанзе. На Пд., на схи­­лах г. Німба – Нац. парк Сапо.

Л. відноситься до найменш роз­­винутих країн світу. Її економіка залежна від допомоги з-за кордону. За методикою розрахунку Центр. розвід. упр. США, 2013 у списку із 229-ти країн світу Л. посідала 184 м. за обсягами ВВП (3,9 млрд дол.) і 223 м. – за вироб-вом ВВП на душу насел. (700 дол.). У цьому ж році темпи зростання її ВВП складали 8,1 % (11-е м. в світі). Понад 60 % жит. мають доходи нижчі від нац. межі бідності. Високий відсоток жит. страждають від інфекц., паразитар., венер. хвороб, ВІЛ/СНІДу, малярії, туберкульозу, менінгіту, прокази, жовтої лихоманки, віс­­пи та ін. 2014 Л. знаходилася в епіцентрі епідемії лихоманки ебола.

Основа економіки – с. госп-во, в якому створюється 3/4 ВВП і зайнято 3/4 працюючого населення. У його структурі домінує рослинництво – вирощування гевеї, кави, какао, рису, цукр. тростини, олій. пальми, касави, бананів та ін. Ведеться заготівля деревини, мор. рибальство. У Л. – значні запаси заліз. руди, алмазів, золота, марганц., алю­­мінієвої, поліметалевих руд, графіту, бариту. Працює низка кустар. деревооброб., цемент. і харчосмак. підпр-в. Розвинуті ремесла та художні промисли – різьблення на дереві (виготовлення масок, статуеток, бараба­­нів, предметів домаш. начиння) і кістці, гончарство (глиняний посуд з яскравим багатоколір. зображенням), оброблення ме­­талу (ритуал. дзвони, браслети, перстні), плетіння (сумок, корзин тощо). Традиційно одна з найбільших статей доходів – мито за використання лібер. прапора торг. суднами ін. держав. Тому Л. формально посідає 1-е м. у світі за тоннажем і кількістю торг. суден. Імпортує паливо, хім. товари, машини, устаткування, транспортні засоби, пром. споживчі товари, продовольство; експортує залізну руду, алмази, деревину, натурал. каучук, каву, какао. Осн. торг. партнери: Пд. Корея, Синґапур, Японія, Китай.

Основу турист. привабливості країни складають піщані пляжі узбережжя Атлант. океану (Бер­­нард-Біч, Елва-Біч, Кенема-Біч, Кендахе-Біч, Шуґе-Біч, Сіде-Біч, Купер-Біч і Сізарс-Біч) та вологі екваторіал. ліси (збереглися у незайманому стані у Нац. парку Сапо). Унікал. етногр. колекції (давні жін. прикраси, гончарні вироби, маски, художні твори та ін.) представлені у Нац. музеї Л. та Афр. музеї при Каттинґтон. коледжі в Монровії. У Л. – 17 курорт. місцевостей, але через складну військ.-політ. та епідеміол. ситуацію, відсутніcть сучас. інфраструктури туризм не набув належ. розвитку.

Система освіти побудована за амер. зразком: дошкіл. вихован­­ня, початк. 6-річна школа, середня 6-річна школа, що складається з 2-х циклів по 3 р. (молодша та старша середня школи), профес. підготовка (на базі 1-го циклу серед. школи), вища освіта. У країні 9 офіційно визнаних урядом ун-тів і коледжів, що присуджують ступ. бакалавра та магістра, а також 14 муніцип. коледжів, акредит. Нац. ко­­місією з вищої освіти, котрі при­­суджують асоційов. ступені. Най­­більший ВНЗ – Держ. ун-т Л. у Монровії (засн. 1862 як коледж, статус ун-ту отримав 1951). У його складі – пед., с. госп-ва і лісництва, бізнесу, мед., природн. наук і технологій коледжі, юрид. школа та ін. Витрати на освіту – 2,8 % ВВП (2012), рівень письменності – 60,8 % (2010). Видатні культурні діячі: основоположник англомов. про­­зи в Л. Е. Босолоу, автор першого лібер. роману Варфеллі Карлі, поет Байті Мур, укладач антології лібер. літ-ри Р.-Т. Демп­­стер, автор історії ваі на мові цього народу Массолу Дувалу Букер, художник і скульптор Ла­­рон Браун.

Дипломат. відносини між Україною та Л. встановлено 24 вересня 1998. Укр. інтереси в Л. представляє посольство, розміщене у Сенеґалі. ЗС України беруть участь у миротвор. місії ООН у Л.

Літ.: Республика Либерия: Справоч. Москва, 1990; Френкель М. Ю. История Либерии в новейшее время. Москва, 1997; Смирнов Е. Г. Очерки эконо­­ми­­ческой истории в Либерии и Сьерра-Леоне. Москва, 1997; M. Huband. The Liberian Civil War. London, 1998; I.-J. Le­­vitt. The Evolution of Deadly Conflict in Liberia. Durham, 2005.

Т. І. Шпарага

Стаття оновлена: 2016