Ліберія, Республіка Ліберія

ЛІБЕ́РІЯ, Республіка Ліберія (Liberia, Republic of Liberia; буквально — «Земля свободи») — дер­­жава у Західній Африці. На Зх. межує зі Сьєр­ра-Леоне, на Пн. — з Ґвінеєю, на Сх. — з Кот-дʼІвуа­­ром. На Зх. і Пд. має вихід до Атлант. океану. Площа 111,4 тис. км². Насел. 4,098 млн осіб (2014): абориген­ні народи, що належать до 16-ти етніч. груп (кпел­ле, бас­­са, гребо, гіо, мано, кру, лорма та ін.), — 95 %, американо-ліберійці — 5 %. Міські жит. складають 48,2 %. Столиця — Монровія (1348,9 тис. осіб, 2013). Найбільші міста: Ґенте, Бʼюкенен, Ґбарнґа, Каката, Воінджама. Адм.-тер. поділ — 15 графств (округів). Офіц. мова — англійсь­­ка (володіє лише 20 % насел.). Більшість жит. роз­мовляють на 20-ти різновидах абориген. мов, що, в основному, не мають влас. писемності. 86 % мешканців сповід­ують християнство, 12 % — мусульманство, ін. — місц. традиц. вірува­н­ня. Грош. одиниця — лібер. долар. Держ. устрій — республіка. Глава держави та кер. уряду — президент (від 2006 — Е. Джонсон-Серліф, перша жінка в Африці, яка обійняла таку посаду, 2011 стала лауреатом Нобелів. премії миру). Законодавча влада належить двопалат. Нац. асамблеї, що складається з сенату та палати пред­ставників. Л. — чл. ООН, Афр. Со­­юзу, Екон. спів­товариства країн Зх. Африки, Між­нар. організації країн Африки, Кариб. бас. і Тихоокеан. регіону.

Історія формува­н­ня Л. як держави почалася у 1820-х рр., коли сюди прибули зі США та країн Кариб. бас. нащадки колиш. рабів-вихідців з цих земель. За сприя­н­ня уряд. і не­уряд. структур США вони заснували тут колонію, а 1847 проголосили утворе­н­ня країни. Американо-ліберійці посідали панівне положен­­ня в су­спільстві до 1980, коли від­бувся держ. пере­ворот, внаслі­­док якого до влади при­йшли пред­ставники ін. етніч. політ. угрупувань. Упродовж 1980-х рр. у Л. від­булося ще кілька військ. пере­воротів на етнополіт. ґрунті. На поч. 1990-х рр. виник великомас­штаб. військ. конфлікт, у який були втягнуті сусідні держави континенту. Війна при­звела до загибелі понад 250 тис. осіб та пере­міще­н­ня за межі країни бл. 1 млн осіб. Для забезпече­н­ня стабільності у Л. 2003 ООН роз­містила на її тер. миро­­твор. контингент чисельністю понад 15 тис. осіб. Його пере­бува­н­ня гарантувало проведе­н­ня в країні демократ. виборів 2006.

Берег. лінія Л. порізана лагунами й естуаріями річок. Тер. пере­важно рівнин­на. У прибереж. частині про­стягається слабороз­­членована, місцями дуже забо­­лочена рівнина з мангр. зарослями. З від­дале­н­ням від океану вона по­ступово пере­ходить у Леоно-Лібер. височину, найвищою точкою якої є г. Вутеве (1380 м). Л. знаходиться у 2-х клімат. поясах — екваторіальному та субекваторіальному. У при­океаніч. частині цілорічною є спекотна та волога погода, з просува­н­ням углиб тер. дощі випадають пере­важно влітку. Середня температура складає бл. 25 °С. Л. — найвологіша країна Зх. Африки. Узбереж­жя та навітряні схили гір отримують понад 5000 мм опадів на рік, внутр. р-ни — до 2000 мм. Багато повновод. річок, що течуть з Леоно-Лібер височини до Атлант. океану, — Мано, Лава, Сент-Пол, Сент-Джон, Сестос та ін. Трети­­на тер. країни вкрита вологими екваторіал. лісами, в яких майже половина дерев є ендемічними (червоне, палісандрове, винна пальма тощо). Пн.-сх. час­­тину Л. за­ймають пере­мін­но-во­­логі ліси, що на кордоні з Ґвінеєю змінюються високотрав. саваною з акаціями та баобабами. Тварин. світ дуже різноманітний і пред­ставлений карликовими гіпопотамами, слонами, буйволами, шимпанзе. На Пд., на схи­­лах г. Німба — Нац. парк Сапо.

Л. від­носиться до найменш роз­­­винутих країн світу. Її економіка залежна від допомоги з-за кордону. За методикою роз­рахунку Центр. роз­від. упр. США, 2013 у списку із 229-ти країн світу Л. посідала 184 м. за обсягами ВВП (3,9 млрд дол.) і 223 м. — за виробництвом ВВП на душу насел. (700 дол.). У цьому ж році темпи зро­ста­н­ня її ВВП складали 8,1 % (11-е м. в світі). Понад 60 % жит. мають доходи нижчі від нац. межі бідності. Високий від­соток жит. страждають від інфекц., паразитар., венер. хвороб, ВІЛ/СНІДу, малярії, туберкульозу, менінгіту, прокази, жовтої лихоманки, віс­­пи та ін. 2014 Л. знаходилася в епіцентрі епідемії лихоманки ебола.

Основа економіки — с. госп-во, в якому створюється 3/4 ВВП і зайнято 3/4 працюючого населе­н­ня. У його структурі домінує рослин­ництво — вирощува­н­ня гевеї, кави, какао, рису, цукр. тростини, олій. пальми, касави, бананів та ін. Ведеться заготівля деревини, мор. рибальство. У Л. — значні запаси заліз. руди, алмазів, золота, марганц., алю­­мінієвої, поліметалевих руд, графіту, бариту. Працює низка ку­стар. деревооб­роб., цемент. і харчосмак. під­приємств. Роз­винуті ремесла та художні промисли — різьбле­н­ня на дереві (виготовле­н­ня масок, статуеток, бараба­­нів, предметів домаш. начи­н­ня) і кістці, гончарство (глиняний посуд з яскравим багатоколір. зображе­н­ням), обробле­н­ня ме­­талу (ритуал. дзвони, браслети, перстні), плеті­н­ня (сумок, корзин тощо). Традиційно одна з найбільших статей доходів — мито за викори­ста­н­ня лібер. прапора торг. суднами ін. держав. Тому Л. формально посідає 1-е м. у світі за тон­нажем і кількістю торг. суден. Імпортує паливо, хім. товари, машини, устаткува­н­ня, транс­порт­ні засоби, пром. споживчі товари, продовольство; екс­портує залізну руду, алмази, деревину, натурал. каучук, каву, какао. Осн. торг. партнери: Пд. Корея, Синґапур, Японія, Китай.

Основу турист. привабливості країни складають піщані пляжі узбереж­жя Атлант. океану (Бер­­нард-Біч, Елва-Біч, Кенема-Біч, Кендахе-Біч, Шуґе-Біч, Сіде-Біч, Купер-Біч і Сізарс-Біч) та вологі екваторіал. ліси (збереглися у неза­йманому стані у Нац. парку Сапо). Унікал. етногр. колекції (давні жін. прикраси, гончарні вироби, маски, художні твори та ін.) пред­ставлені у Нац. музеї Л. та Афр. музеї при Кат­тинґтон. коледжі в Монровії. У Л. — 17 курорт. місцевостей, але через складну військ.-політ. та епідеміол. ситуацію, від­сутніcть сучас. інфра­структури туризм не набув належ. роз­витку.

Система освіти побудована за амер. зразком: до­шкіл. вихован­­ня, початк. 6-річна школа, середня 6-річна школа, що складається з 2-х циклів по 3 р. (молодша та старша середня школи), профес. під­готовка (на базі 1-го циклу серед. школи), вища освіта. У країні 9 офіційно ви­знаних урядом університетів і коледжів, що присуджують ступ. бакалавра та магістра, а також 14 муніцип. коледжів, акредит. Нац. ко­­місією з вищої освіти, котрі при­­суджують асоці­йов. ступені. Най­­більший ВНЗ — Держ. університет Л. у Монровії (засн. 1862 як коледж, статус університету отримав 1951). У його складі — пед., с. господарства і лісництва, бізнесу, мед., природн. наук і технологій коледжі, юрид. школа та ін. Витрати на освіту — 2,8 % ВВП (2012), рівень письмен­ності — 60,8 % (2010). Видатні культурні діячі: основоположник англомов. про­­зи в Л. Е. Босолоу, автор першого лібер. роману Варфел­лі Карлі, поет Байті Мур, укладач антології лібер. літ-ри Р.-Т. Демп­­стер, автор історії ваі на мові цього народу Мас­солу Дувалу Букер, художник і скульптор Ла­­рон Браун.

Дипломат. від­носини між Україною та Л. встановлено 24 вересня 1998. Укр. інтереси в Л. пред­ставляє посольство, роз­міщене у Сенеґалі. ЗС України беруть участь у миротвор. місії ООН у Л.

Літ.: Республика Либерия: Справоч. Москва, 1990; Френкель М. Ю. История Либерии в новейшее время. Москва, 1997; Смирнов Е. Г. Очерки эконо­­ми­­ческой истории в Либерии и Сьер­ра-Леоне. Москва, 1997; M. Huband. The Liberian Civil War. London, 1998; I.-J. Le­­vitt. The Evolution of Deadly Conflict in Liberia. Durham, 2005.

Т. І. Шпарага

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю