Лібертаризм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лібертаризм

ЛІБЕРТАРИ́ЗМ (від лат. libertas – свобода) – один із крайніх напрямів сучасного лібералізму, особливість якого полягає у намаганнях збільшити права і свободи людини та зменшити контроль держави над нею. Л. є політико-правовою доктриною, орієнтов. на зміну устрою сусп. ладу у сфері законодавства. У концепції Л. державі відводять якнайменшу роль, оскільки ін-т держави розглядають як джерело обмеження свободи людини, порушення її прав. Роль держави можна звес­ти до окремих госп. форм, зокрема захисту життя, здоров’я та приватної власності громадян. Так, на думку одного з амер. лібертаристів Ч. Мюррея, всі люд. відносини мають ґрунтуватися на добровіл. засадах; законом мають бути обмежені лише такі дії, що силою примушують інших проти їхньої волі – вбивство, пограбування, зґвалтування, викрадення людини та шахрайство. Л. проголошує право людини робити із собою та своєю власністю будь-що, допоки це не заважає реалізувати аналог. право ін. людини. Відомі ідеологи Л.: американські філософ Д. Боуз, економісти Дж. Ґіл­дер і М. Ротбард, письменниця А. Ренд, австр. економісти Ф. Га­йєк і Л. фон Мізес. Історично прихильники Л. обстоюють прин­цип «необмеженої свободи», за якої кожна людина може жити так, як сама хоче. Тому Л. ідейно схожий з анархізмом (історично поняття «Л.» до серед. 20 ст. вживали саме у цьому значенні). Як течія лібералізму Л. виокремився в 1950-х рр. у США. Термін Л. у сучас. значенні вперше вжив амер. політик Л. Рід. Осн. принципи сучас. Л. (інколи їх називають принципами «розум. егоїзму»): люди мають право на свободу і власність, а закони повинні забезпечувати цю свободу й регулювати питання, пов’яза­ні із власністю; держ. послуги мають фінансуватися на добровіл. основі, оскільки оподаткування є різновидом крадіжки; держава не має права контролювати засоби мас. комунікації; держава має дозволити насел. володіти зброєю, вступати в одностатеві шлюби, скасувати військ. обов’язок, закони про обов’язк. шкіл. освіту, легалізувати більшість видів наркот. засобів, пор­нографію, проституцію тощо. Лібертаристи закликають критично ставитися до релігії, ін-ту сім’ї, традицій, які, на їхню думку, закріпачують людей, обмежуючи їхні права. Л. як політико-правова доктрина мала вплив на розвиток екон. учень. Зокрема, Л. як течія в економіці знайшла відображення в намаганнях поширити принципи функціонування вільного ринку, осн. рисою якого є конкуренція. Вільний ринок – ще один принцип Л., пов’язаний із переконанням у тому, що дер­жава є осн. причиною інфляцій і деструктив. чинником для економіки загалом. Л. спричинив також появу філос. течії об’єк­тивізм (філософія рац. індивідуалізму, створ. А. Рейд), сутність якої пояснює теза: люд. знання та цінності об’єктивні й визначаються природою реальності. Відповідно до неї найвища морал. ціль людини – досягання свого щастя, що передбачає реа­лізацію влас. потенціалу індивід. рац. існуванням і гармонійне існу­вання з ін. людьми з повагою до їхнього права на життя і щастя.

Літ.: Либертарианство: История, прин­­ципы, политика. Челябинск, 2004; Алексеева Т. А. Современные политические теории. Москва, 2007.

О. С. Іщенко

Стаття оновлена: 2016