Лібман Захар Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лібман Захар Якович

ЛІ́БМАН Захар Якович (12(25). 10. 1911, м. Остер, нині Черніг. обл. – 03. 09. 1981, Київ) – літературознавець, перекладач. Д-р фі­лол. н. (1972). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. у Києві Укр. ін-т лінгвіст. освіти (1934) та Ун-т (1938). Викладав у ньому (1938–41, 1944–50) та Укр. с.-г. академії (Київ, 1950–81). Досліджував різні аспекти розвитку зарубіж. літ-р 19–20 ст.: праці «Отруєна зброя. (Реакційні літератури та мистецтво у боротьбі проти розуму, людяності, прогресу)» (1959, співавтор Д. Затонський), «Ми­стецтво без людини» (1965), «Агонія сміху: “комічне”, “трагічне” і “героїчне” в літературі модернізму» (1969), наук.-популярні нариси «Марк Твен. (Жит­тя і творчість)» (1977), «Чарлз Діккенс. (Життя і творчість)» (1982). Автор низки передмов до укр. видань зарубіж. письменників. Разом із М. Овруцькою переклав з англ. мови романи «Останній кордон» і «Шлях свободи» (обидва – 1949) Г. Фа­ста. Усі зазначені книги видано у Києві.

Р. І. Доценко

Стаття оновлена: 2016