Лібов Євген Ясонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лібов Євген Ясонович

ЛІ́БОВ Євген Ясонович (11. 03. 1857 – ?) – військовик. Учасник рос.-турец. 1877–78 і 1-ї світ. воєн. Закін. Петров. Полтав. військ. г-зію, Михайлів. артилер. уч-ще. На військ. службі від 1874, зокрема від 1910 – ком-р 2-го дивізіону 9-ї Сибір. стрілец. артилер. бригади (отримав звання полковника); від 1916 – ком-р 104-ї артилер. бригади; 1917 – нач. артилер. бригади 34-го армій. (1-го Укр.) корпусу під командуванням П. Скоропадсько­го. Від липня 1918 – ген. старшина Армії Української Держа­ви, ген. хорунжий Влас. Штабу геть­мана України й особистий ад’ю­тант П. Скоропадського, який високо оцінював його служб. і людські якості. Водночас від червня 1918 Л. був чл. Ген. козац. ради Вільного Козацтва, що підтримувала гетьмана й фактично йому підпорядковувалася. 22 жовтня 1918 як особистий представник П. Скоропадського разом із офіц. делегацією прибув до Кам’янця-Подільсь­кого, де на святі відкриття Укр. ун-ту зачитав гетьман. грамоту. В листопаді 1918 увійшов до президії нової Ген. козац. ради, яка за дорученням П. Скоропадського мала розробити козац. статут відповідно до запла­нованої козац. реформи (ліквідація Вільного Козацтва й запровадження його як стану та війська на чолі з гетьманом). Після повалення Гетьманату в грудні 1918 подальша доля невідома.

Літ.: Відкриття Кам’янець-Подільсь­кого Державного Університету // Відродження. 1918, 24 жовт.; Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. К.; Філадельфія, 1995; Волков С. В. Генералы и штаб-офице­ры русской армии. Опыт мартиролога: В 2 т. Москва, 2012.

ДА: ЦДАВО України. Ф. 3563, оп. 1, спр. 58а, арк. 25–26; ф. 1216, оп. 1, спр. 268, арк. 1–6 зв.

П. П. Гай-Нижник

Стаття оновлена: 2016