Лібретологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лібретологія

ЛІБРЕТОЛО́ГІЯ (від лібрето і ...логія) – наука, що досліджує вербальний компонент музичних творів. Об’єк­­том Л. є лібретистика, зокрема сукупність усіх лібрето, творча діяльність, спрямована на створення лібрето. До складу Л. як наук. та навч. дисципліни входять: історія лібретистики (вивчає твор. доробок, індивід. стилі, профес. прийоми лібретистів минулого); теорія лібретистики, що вивчає принципи взаємодії вербал. та муз. складових у структурі худож. цілого на всіх рівнях – від видів мист-ва (літ-ра – музика) до елементів мови (слово – мотив, фонема – муз. інтонація). Л. отримала статус окремої наук. дисципліни після 1976, коли вперше був визначений її термінол. апарат, методол. засади аналізу тексту та критерії оцінювання твору, котрі суттєво відрізняються від існуючих у філології й музикознавстві. Раніше взаємодія літ-ри й музики у вокал. жанрах досліджувалася з літературозн., музикозн., театрозн., естет., богослов., лінгвіст. позицій, які не цілком відповідали предметові дослідж. Наприкінці 20 – поч. 21 ст. відбувається становлення нових методол. засад аналізу тексту й критеріїв оцінювання твору, термінол. апарату Л., що суттєво відрізняються від устал. у філології й музикознавстві поперед. десятиліть. Пріоритет у формуванні Л. належить харків. музикозн. школі, з якою пов’язані виникнення й оприлюднення осн. ідей та концептуал. засад н.-д. й навч.-метод. річищ Л. як окремої галузі знання. У ній не заперечуються, а розвиваються, переосмислюються в нових аспектах відповідні дані, нагромаджені в межах суміж. наук упродовж століть. Нині центрами лібретол. дослідж. є Ін-т музикознавства (Харків; засн. 1993), Академія театр. мист-ва (С.-Пе­тербург; у 1990-х рр. Ю. Димитрін розробив навч. курс «Драматургія оперного лібрето»), Ін-т лібретології ім. Л. да Понте (Відень; засн. 2000 Г. Ляхмайєром), який спеціалізується на документуванні й дослідж. опер. лібрето 17–18 ст., що побутували на тер. колиш. Австр. імперії.

Літ.: A. Gier. Oper als Text: Romanistische Beiträge zur Libretto-Forschung. Heidelberg, 1986; Ганзбург Г. Либреттология: статус и перспективы // Муз. мист-во. Д., 2004. Вип. 4; Його ж. О перспективах либреттологии // Муз. театр ХХ века: События, проблемы, итоги, перспективы. Москва, 2004; Кравцов Т. Романсы С. В. Рахманинова на стихи Т. Шевченко: Опыт либреттологического анализа // С. Рахманінов: На зламі століть. Х., 2007. Вип. 4.

Г. І. Ґанзбурґ

Стаття оновлена: 2016