Лівадія
Визначення і загальна характеристика
ЛІВА́ДІЯ — селище міського типу Ялтинської міськради Автономної Республіки Крим. Лівадій. селищ. раді підпорядк. смт Виноградне, Курпати й Ореанда, с-ща Високогірне, Гірне, Куйбишеве й Охотниче. Знаходиться на Південному березі Криму (на узбережжі Чорного моря), за 3 км від Ялти та за 87 км від залізнич. ст. Сімферополь. Площа 1,74 км2. За переписом 2001 насел. становило 1620 осіб (складає 82,8 % до 1989), станом на 2014 — 1636 осіб. Через Л. проходить автошлях Ялта–Севастополь. Назва смт і місцевості, на якому воно розкинулося, у перекладі з грецької означає луг. Довколишні землі були заселені здавна, про що свідчать досліджені археол. памʼятки: у Ореанді та побл. неї — залишки поселення доби міді (3 тис. до н. е.), середньовічне поселення з храмом і могильником (8–10 ст.), руїни замку на скелі Хачла-Каяси (10–12 ст); у Л. — велике середньовічне гончарне виробництво. У 18 ст. на місці сучас. Л. існувало грец. поселення Ай-Ян. 1778 його жит. за розпорядженням цар. уряду переселено в Азов. губ. Після приєднання Криму до Рос. імперії частину земель на Пд. березі роздали грекам Балаклав. батальйону. Згодом його командир Ф. Ревеліотті скупив найкращі землі, зокрема й Л. 1834 він продав Л. польс. графу Л. Потоцькому. Наприкінці 1830-х рр. новий власник заклав тут виноградник і парк з цінними породами субтропіч. рослин (нині памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення Лівадійський парк). 1859 у Л. нараховувалося 30 дворів і мешкало 140 осіб. У наступ. році уділ. відомство придбало Л. у спадкоємців Л. Потоцького для цар. родини. 1862–66 під керівництвом арх. І. Монігетті зведено Великий і Малий палаци, 2 церкви, будинки для свити, службовців і робітників маєтку та ін. (загалом споруджено або перебудовано бл. 60 будівель). Окрім виноробства (1848 отримано 2,5 тис., 1853 — 4 тис. відер вина, 1893–1917 щорічно вироблялося від 6 до 10 тис. відер) у імператор. маєтку почали розводити корів молоч. породи, завезених з Швейцарії, розширили фрукт. сади, оранжереї, розбили город і парники. 1910 у Л. розпочався новий період буд. робіт під керівництвом арх. М. Краснова, зокрема був зведений новий Великий палац (див. Лівадійський палац-музей). 1894 у Лівадій. палаці помер імператор Олександр ІІІ. 1916 за Лівадій. імператор. маєтком було закріплено 290 дес. землі, з них під парком — 40 дес., виноградниками — 39,5 дес. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у листопаді 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1900–21 Л. — у складі Таврій. губ., 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., від 1991 — АР Крим (1991–98 — Респ. Крим); 1920–54 — РФ, від 1954 — України. Наприкінці 1920 на землях колиш. цар. маєтку створ. радгосп «Лівадія», заг. пл. угідь якого склала 304 дес., з них виноградники займали 40 дес., ліс — 141 дес., парк — 55 дес. 1924 насел. пункт Л. з лісом і парком передано курорт. фонду. Наприкінці наступ. року був створ. профспілк. санаторій «Лівадія» (у довоєн. час і 1953–74 як один із корпусів використовували Лівадій. палац), який функціонує й нині (спеціалізується переважно на лікуванні серцево-судин. хвороб, а також нерв. і бронхолегеневої систем). У ньому свого часу відпочивали Демʼян Бєдний, В. Маяковський, М. Горький та ін. Від 1934 Л. — центр сільс. ради, від 1939 — смт. Від 6 листопада 1941 до 16 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1956–65 у Л. споруджено будинок відпочинку «Прикордонник Півночі» і санаторій «Чорноморʼє». Нині у смт щорічно відпочивають та оздоровлюються понад 25 тис. осіб. У Л. — «Лівадія» центр органної музики; заг.-осв. школа, школа-інтернат, дит. комбінат. Мед. обслуговування лівадійців здійснює Ялтин. міська лікарня, яка розташ. у ліс. зоні с-ща. У березні 2014 у складі АР Крим Л. анексовано РФ.
А. П. Мамикін
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
