Лівземнієк Віктор - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лівземнієк Віктор

ЛІ́ВЗЕМНІЄКС Віктор (Līvzemnieks Viktors; 02. 03. 1936, Риґа – 28. 03. 2015, там само) – латиський письмен­­ник, перекладач. Чл. СП Латвії (1965). Навч. на філол. (1955–59) та журналіст. (1961–67) ф-тах Латвій. ун-ту. Працював будівельником, зв’язківцем, бетонником, вчителем, бібліотекарем, журналістом. 1962–66 очолював літ.-мемор. музей А. Упіта в Скріверах. Дебютував 1965 зб. «Cilvēks, kuru gaida» («Людина, котру чекають»), наступна зб. «Ceļ savu pilsētu!» («Побудуй своє місто!», 1967) – розповідь про сучасну йому Латвію. Автор багатьох книг, які посіли помітне місце у латис. літ-рі, напр., роман про класика латис. літ-ри А. Упіта «Vērpetēm Daugava pu­­to» («Мереживом Дауґава піниться», 2004; усі – Риґа). Виступав з літ.-крит. статтями, зокрема писав й про укр. письменників: «Тарас Шевченко в Латвії» («Зірка», 1964, № 5), «Оль­­га Кобилянська в Латвії» («Віт­­чизна», 1964, № 1), «Письменник в строю» («Молодь України», 1965, 2 черв.). Перекладав з білорус. мови твори М. Богдановича, Р. Барадуліна, з укр. – Т. Шевченка, С. Руданського, П. Тичини, І. Драча, Г. Кривди, В. Коротича, Д. Павличка, С. Олійника, М. Сингаївського, М. Вінграновського.

Тв.: Ne tikai es viens. 1976; Aiz dan­­gām dārzs. 1982; Doma par pastā­­veša­­nu. 1986; Tāds laiks. 1997; Skaļa diena. 1997; Ceļagājumi. 2005 (усі – Риґа).

Літ.: Латышские писатели в биогра­­фиях. Рига, 1992.

К. Д. Хоменко

Стаття оновлена: 2016