Лівшиць Віктор Ісакович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лівшиць Віктор Ісакович

ЛІ́ВШИЦЬ Віктор Ісакович (14. 12. 1924, Харків – 29. 06. 2013, там само) – архітектор. Засл. арх. України (1995). Почес. чл. Укр. академії арх-ри (2008). Держ. премія України у галузі арх-ри (1999). Закін. Харків. інж.-буд. ін-т (1950). Працював 1950–51 у Харків. гірн.-індустріал. ін-ті; 1951–2012 – у проект. ін-ті «Укр­діпровуз» (Харків), де пройшов шлях від архітектора до дир. і гол. архітектора. Співавтор тео­рії розвитку планув. структур навч. закладів, засн. архіт. школи. Брав участь у розробленні генплану Харкова (1986), проектуванні м-ка ВНЗів на 60 тис. студентів, корпусів юрид. і фар­мацевт. академій, політех. і пед. ун-тів у Харкові, Ужгород. ун-ту, Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т», технол. і с.-г. ун-тів у м. Бєлгород (РФ). Автор архіт. частини пам’ятника В. Висоць­кому в Харкові (2013, скульптор О. Демченко). Отримав низку премій на міжнар. конкурсах.

С. Г. Чечельницький, В. Т. Матяс

Стаття оновлена: 2016