Ліга Націй - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ліга Націй

ЛІ́ГА НА́ЦІЙ (англ. League of Nations, франц. Société des Nations) – міжнародна міжурядова організація. Засн. на Паризькій мирній конференції 1919–20. Знаходилася у м. Женева (Швейцарія). Її статут, розроблений спец. комісією на чолі з президентом США Т.-В. Вільсоном, схвалений 28 квітня 1919. Його підписали 44 держави, серед них і країни, до складу яких входили укр. землі – Польща, Румунія, Чехо-Словач­­чина. Текст статуту, включений до мирних договорів, укладених державами-переможницями у 1-й світ. війні з Німеччиною, Австрією, Болгарією, Угорщиною, Туреччиною, набув чинності 10 січ­­ня 1920 (сенат США відмовився від вступу до Л. Н. і ратифікації Версальського мирного договору). Він передбачав принципи колектив. безпеки (спіл. дій країн-чл. орг-ції проти агресора) та відкритої дипломатії, обмеження озброєнь і відмову від війн як засобу розв’язання міжнар. суперечностей, збереження «вічного миру» і безпеки народів та розвиток співпраці між націями. Найвищі органи Л. Н.: Асамблея (скликалася щорічно), Рада (складалася з постій. та непостій. чл., з часом склад і кількість чл. змінювалися), Постій. секретаріат (його роботу очолював ген. секр.). У структурі Л. Н. також створ. Постійну палату міжнар. правосуддя, Міжнародну організацію праці, низ­­ку постій. та тимчас. комісій. Статутом Л. Н. запроваджено ман­­датну систему упр. колоніал. й підопіч. тер., її складовою час­­тиною стала Мандатна комісія. 1920 заявку про вступ до Л. Н. подав уряд УНР, однак країни Антанти (засновниці Л. Н.) не визнали її суверенності. Без­успішними виявилися й різноманітні звернення до Л. Н. урядів УНР на еміграції та уряду ЗУНР. Лише 23 лютого 1921 у зв’язку з протестом Є. Петрушевича Л. Н. визнала, що Галичина не є під суверенністю Поль­­щі, а тимчасово перебуває під окупацією цієї держави до оста­­точ. вирішення її долі й що на цій окупов. тер. польс. влада проводить політику утисків укр. населення. Однак уже 14 березня 1923 конф. послів своїм рішенням віддала Галичину Польщі. Одними із завдань Л. Н. були юрид. й гуманітарна опіка над біженцями та емігрантами з рад. респ. (цим займалася т. зв. Комісія Нансена; див. Ф. Нансен), а також захист гарантов. міжнар. договорами прав нац. меншин, зокрема щодо українців такі договори підписали Польща, Ру­­мунія та Чехо-Словаччина під час Париз. мирної конф. 1919–20. Провідники укр. нац.-визв. руху в цих країнах неодноразово зверталися до Л. Н. із петиціями й скаргами про порушення прав українців на нац.-освітнє життя, розвиток кооп. руху в Галичині, ненадання їм автоном. прав, з приводу пацифікації на зх.-укр. землях тощо. Укр. інтереси захищали Є. Петрушевич, С. Витвицький, О. Шульгін, а також укр. т-ва, що входили у створену для співпраці з Л. Н. та поширення її ідей Міжнар. унію, серед них – Укр. т-во для Л. Н. (діяло 1921–24) та Зх.-укр. т-во Л. Н. І хоча, як правило, укр. вимоги залишалися поза увагою Л. Н., однак такі звернення сприяли поширенню інформації про укр. питання в міжнар. колах у міжвоєнні роки. Із проблем життя українців в УСРР у Л. Н. розглядали лише питання, пов’язані з наданням допомоги потерпілим внаслідок голоду 1921–23 та голодомору 1932–33. Провідну роль у Л. Н. відігравали Велика Британія й Франція, що використовували її як інструмент міжнар. політики переможців у 1-й світ. війні для збереження існуючого становища у поділеному ними світі. 1934, після виходу з Л. Н. Німеччини та Японії, її чл. (на запрошення 34-х держав) став СРСР. Л. Н. не змогла створити ефектив. системи міжнар. безпеки, що спричинило поступ. занепад її авторитету. Навіть засудження агресії СРСР проти Фінляндії та виключення зі складу чл. СРСР у грудні 1939 не відродило його. Напередодні 2-ї світ. війни Л. Н. фактично зійшла з міжнар. політ. арени. У квітні 1946 на 21-й сесії Ген. асамблеї Л. Н. ця орг-ція самоліквідувалася, а все її майно передано Організації Об’єдна­­них Націй, одним із чл.-засн. якої була УРСР.

Літ.: Швагуляк М. М. «Пацифікація». Польська репресивна акція у Галичині 1930 р. і українська суспільність. Л., 1993; Шинкаренко Т. І. Українське питання в Лізі Націй // Вісн. Київ. ун-ту міжнар. відносин. 1997. Вип. 7, ч. 2; Кушнір В. В. Західноукраїнське товариство Ліги Націй (1922–1928) // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. істор. 1998. Вип. 33; Колісніченко К. С. Ліга Націй у розвит­ку міжнародного права. К., 2011.

С. В. Віднянський

Стаття оновлена: 2016