Ліґотню Єкабс - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ліґотню Єкабс

ЛІ́ҐОТНЮ Єкабс (Līgotņu Jēkabs; справж. – Roze; 24. 04. 1874, х. Салґалес, нині Латвія – 04. 06. 1942, м. Со­­лікамськ, нині Перм. краю, РФ) – латиський письменник, перекладач і літературознавець. Автор кн. «Stāsti» («Повісті», 1903–13, т. 1–3), «Latviešu literatūra» («Латиська література») та «Vēs­ture latviešu literatūras» («Істо­­рія латиської літератури»; оби­дві – 1908), «Pasaules rakstnieki» («Пись­менники світу», 1927; усі – Риґа). 1941 Л. вислали до Солікамська. Перший перекладач творів Т. Шевченка латис. мовою. Переклав поему «Катерина» («Austrums», 1900, № 12), вірші «Заповіт», «І небо невмите, і заспані хвилі» та «Мій Боже милий, знову лихо!..» («Jaunības Tekas», 1911, № 2), опублікував­ши їх у супроводі ст. «Taras Sev­čenko» («Тарас Шевченко»). Пе­­реклади увійшли до вид. «Sev­čenko Т. Liktenis» («Шевченко Т. Доля», Риґа, 2008). У ст. «Тарас Шевченко та його поезія» («Jauni Ceļi», 1914, № 2) Л. високо оцінив творчість укр. поета, звернув увагу на мелодійність його творів та їхню народнопісенну основу.

А. Г. Шпиталь

Стаття оновлена: 2016