ЛІ́ДЕР Данило Данилович (25. 04(08. 05). 1917, с. Вікторфельд Донец. округу Обл. Війська Донського, нині с. Вікторівка Ростов. обл., РФ – 29. 12. 2002, Київ) – художник театру і кіно, педагог. Чоловік К. Пітоєвої-Лідер. Нар. художник УРСР (1982). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1993). Дійс. чл. АМУ (1997). Золота медаль 2-ї трієнале за декорації до вистав «Макбет» В. Шекспіра та «Кар’є­ра Артуро Уї» Б. Брехта (1977, Вільнюс). Чл. НСХУ (1956). Закін. Ростов. художнє уч-ще (1937), Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Пе­­тербург, 1956; викл. Б. Йогансон, М. Бобишов). 1941 як етніч. німець був висланий на Урал, де працював забійником на шахтах, робітником цеху Челябін. драм. театру ім. С. Цвіллінга, художником тресту «Єманжелінськвугілля» (Челябін. обл., РФ). 1946–54 – гол. художник Челябін. драм. театру; від 1955 – у театрах Ленінграда. Від 1962 – у Києві: від 1963 – у театрі оперети; від 1965, 1979–90 – в укр. драм. театрі ім. І. Франка: гол. художник; водночас від 1973 (з перервою) – у худож. ін-ті (згодом Укр. АМ): 1975–80, від 1990 – викл. і кер. театр. майстерні, від 1994 – проф. каф. живопису і композиції. Заснував власну школу сценографії. Учасник всеукр., всесоюз., міжнар. худож. виставок (від 1967), Міжнар. ви­ставки «Праз. квадрієнале» (від 1971). Персон. – посмертна у Києві (2014). Оформив вистави: «За тих, хто в морі» Б. Лавреньова, «Маскарад» М. Лермонтова (обидві – 1947), «Єгор Буличов та інші» М. Горького, «Гаряче серце» (обидві – 1950) і «Вовки та вівці» (1951) О. Островського, «Любов Ярова» К. Тре­ньова (1952, Сталін. премія 1952), «Порт-Артур» І. Попова за О. Степановим (1953; усі – Челябін. драм. театр); «Інтервенція» Л. Сла­­віна (1958, театр ім. Ленін. комсомолу, Ленінград); «Фіалка Мон­мартра» І. Кальмана (1963), «Квіт­ка Міссісіпі» Дж. Керна (1964), «Ніч у Венеції» Й. Штраусса (1965; усі – театр оперети); «Сторінка щоденника» (1965), «Калиновий гай» (1968) і «Загибель ескадри» (1981) О. Корнійчука, «Патетич­на соната» М. Куліша (1966), «Ярослав Мудрий» І. Кочерги, «Вірність» М. Зарудного (обидві – 1970), «Житейське море» І. Карпенка-Карого (1971), «Гаряче серце» О. Островського (1972), «Голубі олені» (1973) та «Злива» (1985) О. Коломійця, «Дядя Ваня» А. Чехова (1980), «Візит старої дами» Ф. Дюррен­матта (1983), «Вибір» Ю. Бон­дарева (1984), «Камінний господар» Лесі Українки (1988), «Тев’є-Тевель» за Шолом-Алей­хемом (1989; усі – укр. драм. театр ім. І. Франка); «У день весілля» В. Розова (1964), «Див­на місіс Севідж» Дж. Патріка (1969), «Вишневий сад» А. Чехова (1980; усі – рос. драм. театр ім. Лесі Українки); «Княгиня Волконська» Ю. Знатокова (1966; театр опери та балету ім. Т. Шев­ченка; усі – Київ); «Король Лір» В. Шекспіра (1979, Малий театр у Москві). Оформляв вистави для театрів Москви, Ленінграда, Мінська, Кракова. Для творчості Л. характерні прагнення до філос. узагальнень через пластичне розкриття образів вистав, самостійність мислення зі збереженням драматургії п’єс і замислів режисерів. Автор мист. роздумів «Людина та її простір» («Український театр», 1995, № 1–5; окремою кн. – «Человек и его пространство», К., 2012), книги філос. і театр. есеїстики «Театр для себе» (К., 2004). Серед учнів – А. Александрович-Дочевський, В. Баринова-Кулеба, І. Білецький, О. Богатирьова, С. Зорук, В. Ка­рашевський, С. Коштелян­чук, М. Левитська, С. Маслобойщиков, І. Несміянов, М. Пшенична-Перевальська, А. Романчен­ко, Н. Рудюк. Знято фільм «Лідер» (2000, реж. С. Маслобойщиков).

Літ.: Коваленко Г. Художник театра Даниил Лидер. Москва, 1980; Чечик А. Сім робіт Данила Лідера // УТ. 1982. № 5; Березкин В. Даниил Лидер. К., 1988; Ступка Б. Без Лидера в театре неуютно // Моск. наблюдатель. 1992. № 10; Хоменко Н. Філософія сценографії Данила Лідера // Art line. 1997. № 5–6; Петрова О. Зоряне небо митця (Пам’яті акад. АМУ Д. Д. Лідера) // Мист. обрії’2001–02: Альм. К., 2003; Її ж. Зоряне небо Данила Лідера // Петрова О. Мистецтвозн. рефлексії. К., 2004; Чекан Ю. Філософія простору // Книжник. 2004. № 19; Березкин В. Искусство сценографии мирового театра. Давид Боровский. Даниил Лидер. Москва, 2008.

О. М. Петрова