Лідоренко Микола Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лідоренко Микола Степанович

ЛІДОРЕ́НКО Микола Степанович (Лидоренко Николай Степанович; 02(15). 04. 1916, м. Курськ, Росія – 10. 11. 2009, Москва) – російський фахівець у галузі електротехніки і енергетики. Канд. тех. н. (1948), проф. (1963), чл.-кор. РАН (1966). Герой Соц. Праці (1971). Ленін. премія (1960). Держ. нагороди СРСР та РФ. Закін. Новочеркас. політех. ін-т (РФ, 1940). Працював на акумулятор. з-ді № 364 у м. Комсомольськ-на-Амурі (РФ, 1940–50), де пройшов шлях від молодого спеціаліста до гол. інж. (під час 2-ї світ. війни виготовляв джерела живлення для підвод. флоту). Від 1950 – засн. і дир. ВНДІ джерел струму, на базі якого 1976 створ. НВО «Квант» (Москва); водночас від 1963 – проф., від 1965 – засн. і зав. каф. молекуляр. електроніки Моск. фіз.-тех. ін-ту. Наук. діяльність Л. пов’язана із дослідж. фізики і технології безмашин. способів вироб-ва електрики із хім., ядер., соняч. і теплової енергії. Співпрацював від 1957 з С. Корольовим під час підготовки до запуску перших штуч. супутників, на яких як джерело сигналу використано акумуляторну батарею, розроблену співроб. очолюваного Л. Ін-ту джерел струму. Колектив Ін-ту також створив автономні системи енергозабезпечення ракети Р-2, а згодом і для ракет наступ. покоління – Р-5 та Р-7. Осн. наук. праці закритого характеру.

Пр.: Современное состояние исследований по прямому преобразованию солнечной энергии в электрическую // Гелиотехника. 1969. № 6; Некоторые аспекты исследований водородно-кис­лородных электрохимических генераторов // Электрохимия. 1972. Т. 8, вып. 5 (спів­авт.); Аномальная электрическая емкость и модель гиперпроводимости // Докл. АН СССР. 1974. Т. 218, № 6; Введение в молекулярную электронику. Москва, 1984; Электрохимические гене­раторы. Москва, 1984.

Б. Г. Лапідус

Стаття оновлена: 2016