Лілеєв Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лілеєв Михайло Іванович

ЛІЛЕ́ЄВ Михайло Іванович (08. 11. 1849, с. Нікольське Ярослав. губ., Росія – 27. 11. 1911, м. Ніжин, нині Черніг. обл.) – історик, археолог, педагог, громадський діяч. Чл. Істор. т-ва Нестора-літописця (1879), Т-ва історії і старожитностей російських (1879), Черніг. вченої архів. комісії. Закін. Ярослав. духовну семінарію та Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я. Від 1874 працював викл. заг. та рос. історії і бібліотекарем Черніг. духов. семінарії; водночас від 1875 викладав у жін. г-зії, від 1877 – у єпархіал. жін. уч-щі; від 1878 – у Ніжин. істор.-філол. ін-ті, де також був бібліотекарем (1883–97) та чл. правління (1892–99), одним із фундаторів і секр. Істор.-філол. т-ва. 1884 склав фахові іспити при істор.-філол. ф-ті Ун-ту св. Володимира у Києві та здобув звання вчителя г-зій і протог-зій з правом викладання історії, 1896 захистив магістер. дис. «Из истории раскола на Вет­­ке и в Стародубе XVII–XVIII вв.». Вміщував істор.-літ. матеріали та бібліогр. замітки у ж. «Русская старина», «Киевская старина», «Вестник славянства» та ін. 1898 разом із В. Антоновичем та М. Бережковим оглянув могили навколо Ніжина, після чого провів розкопки 16-ти курганів. Знахідки з цих курганів, що переважно належали до доби бронзи, експонував під час 14-го Всерос. археол. з’їзду в Чернігові (1908). Упорядкував та описав зібрання документів і рукопис. книг з б-ки Черніг. колегіуму, храмів і монастирів краю (загалом 201 пам’ятка церк.-слов’ян., лат., польс., грец., франц., рос. мовами), досліджував старожитності Лівобереж. України 17–19 ст., історію поселень рос. розкольників на тер. Чернігово-Сіверщини. 1894–97 – дир. Олександрів. грец. уч-ща у Ніжині. 1900 Ніжин. с.-г. т-вом обраний ред. г. «Справочный сельскохозяйственный листок». 1904–08 – гласний міської думи та міський голова Ніжина. Виступав проти рев. свавілля, внаслідок чого набув репутації монархіста-чорносотенця. Від 1908, окрім Ніжин. істор.-філол. ін-ту, викладав у приват. г-зії Стельмашенка та Фундукліїв. г-зії в Києві.

Пр.: Краткий исторический очерк царствования Александра I. Чг., 1877; Подробное описание рукописных сочинений Юрьевского архимандрита Фотия, хранящихся в Черниговской се­­минарской библиотеке. Москва, 1880; Описание рукописей, хранящихся в библиотеке Черниговской духовной семинарии. С.-Пе­тербург, 1880; Из на­­чальной истории раскола в Стародубе. К., 1889; Новые материалы для истории раскола на Ветке и в Стародубе XVII–XVIII вв. К., 1893; Церковно-государственное служение русской земле преп. Сергия и основанной им обители. К., 1893; К вопросу об авторе «Путешествия во Св. землю» 1701–1703 гг. московском священнике Иоанне Лукьянове или старце Леонтии. К., 1894; Из истории раскола на Ветке и в Стародубе XVII–XVIII вв. К., 1895; Очерк миссионерских мер по обращению в православие стародубских и чернигов­­ских раскольников до времен Екатери­­ны II. Чг., 1895; Из истории поповщинского раскола. К., 1915.

Літ.: Самойленко О. Г. Розвиток істо­­ричної науки в Ніжині в ХІХ – першій чверті ХХ ст. (історико-бібліографічний огляд) // Літ-ра та культура Полісся. Ніжин, 1995. Вип. 5; Його ж. Вплив М. І. Лілеєва на розвиток історичної нау­­ки та освіти в Ніжині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття // Там само. 2008. Вип. 42; Міщук С. Михайло Іванович Лілеєв (1849–1911): дослідник, археограф та бібліограф чернігівських рукописних колекцій та книжкових зіб­­рань // Сiверян. лiтопис. 2008. № 1.

О. Г. Самойленко

Стаття оновлена: 2016