Лімановський Болеслав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лімановський Болеслав

ЛІМАНО́ВСЬКИЙ Болеслав (Limanowski Bolesław; 18. 10. 1835, Передгір’я, нині Лат­вія – 15. 02. 1935, Варшава) – польський історик, соціолог, публіцист. Навч. у г-зії в Москві (1847–54), вивчав медицину, філософію, політекономію, історію у Дерпт. ун-ті (нині м. Тарту, Ес­тонія). 1860 залишив Дерпт. ун-т і виїхав до Парижа з метою отримати військ. підготовку для вступу до польс. легіонів (також слухав публічні лекції у Сорбонні). За орг-цію 1861 у м. Вільно (нині Вільнюс) польс. нац. маніфестації за­арешт. і висланий до Архангел. губ., згодом мешкав у Воронез. губ. (обидва – Росія), від 1870 – у Львові. 1876 здобув ступ. д-ра філософії у Львів. ун-ті. Популяризував соціалізм, співпрацював із М. Павликом та І. Франком, разом із якими 1877 був заарешт., однак через брак доказів уникнув суду. Від 1878 жив у багатьох європ. країнах, писав статті з історії розвитку сусп. рухів, у франц. пресі полемізував із М. Драгомановим. Ігнорував внесок українців у розвиток соціалізму в Галичині, через що розійшовся у поглядах із укр. соціалістами. 1892 головував на з’їзді представників соціаліст. партій польс. тер. під рос. пануванням (Париж), від якого веде свою історію Польс. соціаліст. партія. Від 1922 – сенатор Польщі.

П. В. Голобуцький

Стаття оновлена: 2016