Лімбічна система - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лімбічна система

ЛІМБІ́ЧНА СИСТЕ́МА (від лат. limbus – край, облямівка) – сукупність певних структур головного мозку (кінцевого, проміжного й середнього відділів), пов’язаних між собою фізіологічно (функціонально) завдяки участі в організації емоційно-мотиваційної поведінки. Структури Л. с. розміщені у вигляді двосторон. кільця на межі з корою півкуль гол. мозку і відокремлюють її від стовбура мозку. Л. с. складається з коркових та підкіркових структур. Коркові структури Л. с. формують елементи стародав. і давньої кори, серед яких – нюхові цибулина, тракт і трикутник; т. зв. передня продірявлена речовина; спинна, зубчаста, парагіпокампал. звивини; гіпокамп; мигдале- та сосочкоподібні тіла; гіпоталамус; ретикулярна формація середнього мозку. Осн. фізіол. призначення Л. с.: регуляція вегетатив. функцій організму (кровообіг, дихання, травлення, виділення, статевий потяг, функціонування внутр. органів тощо), орг-ція процесів саморегуляції поведінки (зокрема інстинктив.) і психіч. активності (емоцій та мотивацій). Ін. функціями Л. с. є регуляція нюхової системи (на думку деяких учених, Л. с. пов’язана лише з нею), циклу бадьорість–сон, орг-ція короткочас. і довготривалої па­м’яті.

Поняття «Л. с.» вивчає нейробіо­логія. У наук. обіг його вперше запровадив 1952 амер. дослідник П. Маклін. Він охарактеризував Л. с. як сукупність структур гол. мозку, що беруть участь в орг-ції поведінки на основі емоцій і мотивів. Проте окремі нейробіологи пропонують відмовитися від цього терміна, оскільки семантично він не відповідає фізіол. змісту цього поняття. У своїх подальших дослідженнях П. Маклін поглибив знання про Л. с. і запропонував теорію триєдиного мозку (на противагу теорії про дві функціонал. півкулі гол. мозку), згідно з якою мозок людини складається з 3-х частин, кожна з яких співвіднесена з певним етапом еволюції людини і, відповідно, певними функціями. Історично перша частина мозку – рептил. мозок – відповідає за інстинкти самозбереження та продовжен­ня роду, друга – лібміч. мозок – емоц. і пізнавал. функції, третя – новий мозок – сприйняття, ана­літ. мислення, інтелект, мову, свідомість. Загалом питання будови, призначення, функцій Л. с. лишаються актуал. донині, оскільки наявні знання про неї ґрунтуються на основі теорій і потребують глибшої достовірності.

Літ.: P. D. MacLean. Some psychiatric implications of physiological studies on the frontotemporal portion of limbic sys­tem (visceral brain) // Electroencephalogra­phy and Clinical Neurophysiology. 1952. Vol. 4, № 4; Физиология и патофизиология лимбико-ретикулярной системы. Москва, 1971; J. A. Simpson. The Limbic System // J. of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry. 1973. Vol. 39, № 11; Psy­chopharmacology of the Limbic System. Oxford, 1984; Маруненко І. М., Неведомська Є. О., Волковська Г. І. Анатомія, фізіологія, еволюція нервової системи. К., 2013.

С. І. Ціхун

Стаття оновлена: 2016