Лімниченко Василь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лімниченко Василь

ЛІМНИЧЕ́НКО Василь (справж. – Мельник Ва­­силь Іванович; 31. 12. 1899, с. Небилів, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. – 08. 03. 1949, м. Мюнхен, Німеччина) – письменник, перекладач, громадсь­­ко-культурний і церковний діяч. Закін. г-зію (1918) та богослов. ф-т Ун-ту у Львові. 1923 митрополитом Андреєм Шептицьким рукопоклад. у сан священика. Душпастирював у селах Зарваниця (нині Теребовлян. р-ну; 1923–27) та Звенигород (нині Бучац. р-ну; 1927–44) на Терно­­пільщині. 1925 заснував молочар. відділ при спожив. кооперативі у с. Зелена (нині Бучац. р-ну), згодом – голова нагляд. ради край. централі «Маслосоюз», до 1935 – голова Бучац. повіт. філії «Просвіти». Був чл. катол. т-ва письменників «Логос» у Львові. 1944–46 мешкав у м. Ліберець (нині Чехія), 1946–49 – у Мюнхені. Автор низки поет., проз. та публіцист. творів на реліг.-філос. тематику. Переклав повісті Й. Ерґензена «Бен Гуріон» і «Притчі» (Л., 1922).

Тв.: З війни. Л., 1920; Хуртовина. Л., 1921; Клонюсь. Л., 1926; Верховинець: Повість. Л., 1938; Дзвонять дзвони. Л., 1939; Українські хрестоносці. Мюнхен, 1948; Релігія і життя. Мюнхен, 1948; Післанництво українського народу. Мон­­дера, 1949; Білій Пані. Прудентополь, 1977; Вибрані твори. Прудентополь, 1982.

Літ.: Дмитрів І. Художня трансформація образів-символів святості у пое­­тичній спадщині о. Василя Мельника-Лімниченка // Актуал. пробл. сучас. фі­­лології: Зб. наук. пр. Р., 2005. Вип. 15; Полєк.

В. Т. Полєк

Стаття оновлена: 2016