Лімнологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лімнологія

ЛІМНОЛО́ГІЯ (від грец. λίμνη – озеро та логія) – розділ гідрології, що вивчає водні об’єкти суходолу з уповільненим водообміном (озе­ра, водосховища, ставки), весь комплекс фізичних, хімічних і біологічних процесів, що відбуваються в них. Ін. назва – озерознавство. Наук. основи Л. закладені наприкінці 19 ст. у пра­цях швейцар. ученого Ф.-А. Фо­реля по Женев. озеру. 1901 він створив перший лімнол. посібник. У Л. використовують методи гідрології, гідрофізики, гідрохімії, гідробіології, геоморфології та ін. Первин. даними слугують матеріали спостережень на озер. станціях, постах, гідрометобсерваторіях, експедиц. досліджень, аерофотознімання, результати фіз. і матем. моделювання процесів, що про­тікають у водоймах. Л. вивчає будову та розвиток котловин і берегів водойм, донні відклади, фіз. властивості та хім. склад води, особливості вод. режиму (рівень води, вод. баланс), терміч. режим, льодові явища, тварин. і рослин. світ. Остан. часом для позначення науки про водойми більш вживаним стає термін «озерознавство». Під власне Л. частіше розуміють ви­­вчення біол. особливостей водойм. У зв’язку зі зростанням забруднення вод і розвитком процесів евтрофікації водойм все більш актуальними стають дослідж. впливу на водойми діяльності людини, пошук шляхів їхнього рац. використання та охорони. В Україні комплексні лімнол. дослідж. каскаду дніпров. водосховищ, Придунай. і Шаць­ких озер, лиман. озер Причорно­мор’я тривалий час проводять учені Ін-ту гідробіології НАНУ (Київ), а також Київ. ун-ту, Сх.-європ. ун-ту (Луцьк), Одес. екол. ун-ту.

Літ.: Богословский Б. Б. Озероведение. Москва, 1960; Китаев С. П. Основы лимнологии для гидробиологов и ихтиологов. Петрозаводск, 2007; Загальна гідрологія. К., 2008.

В. К. Хільчевський, М. Р. Забокрицька

Стаття оновлена: 2016