Лінгвістична прагматика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лінгвістична прагматика

ЛІНГВІСТИ́ЧНА ПРАГМА́ТИКА – розділ лінгвістики, що вивчає вияви суб’єктивного (людського) чинника на всіх рівнях мови й у межах усіх аспектів її функціонування, комунікації людей. Межі проблем. поля Л. п. постійно уточнюються. Так, під впливом концепції мовних ігор і значення як вживання австр. філософа Л. Віттґенштайна у 1960–70-х рр. проблематика Л. п. обмежувалася аспектами індексальності, референції, мовними значеннями у контекстах їхнього вживання. У 1970–80-х рр. досліджували вплив контексту на функціонування мовних одиниць у комунікації, передусім мовленнєвих актів, неконвенціонал. засоби мовленнєвої діяльності людей, схеми інтерпретац. діяльності учасників інтеракції тощо. Наприкінці 1980-х – на поч. 90-х рр. Л. п. асоціювалася зі студіями зв’язків між мовними формами та їхніми користувачами, успішності взаємодії між мовцем і слухачем, зокрема успішності інтерпретації індексал., анафорич. і референцій. засобів мовлення, імплікацій та імплікатур живого спілкування. Згодом ці ж проблеми вивчали із залученням широкого соц. контексту, використанням мовних засобів у комунікації в межах дискурсів і текстів різного функціон. спрямування. Нині Л. п. – міжпредметна сфера дослідж., що вивчає аспекти, пов’язані з су­­б’єк­том мовлення (ілокутивними силами, мовленнєвими тактиками, правилами ведення діа­логу, різноманіт. установками, референцією мовця, прагмат. пресупозиціями, емпатією тощо), адресатом мовлення (пра­вилами виведення непрямих смислів, перлокутивними ефек­тами, типами мовленнєвого реагування тощо), стосунками між учасниками спілкування (формами мовленнєвого спілкування, соц.-етикет. особливостями мовлення та ін.), а також із ситуацією спілкування (інтерпретацією дейктич. знаків, впливами мовленнєвої ситуації на тематику спілкування тощо).

Значну роль у розширенні й уточненні проблем. поля Л. п. відіграли праці укр. лінгвістів. В Украї­ні сформувалися декілька шкіл: київ. (Г. Почепцов, О. Почепцов, В. Карабан, А. Бєлова та ін.), львів. (Ф. Бацевич, К. Кусько, А. Паславська, Т. Яхонтова та ін.), харків. (І. Шевченко, Л. Безугла, Л. Мінкін та ін.). Їхні праці присвяч. питанням прагмат. орг-ції дискурсів, мовленнєвих жанрів, мовленнєвих актів, стратегій і тактик ведення міжособистіс. спілкування. Остан. часом актуал. стали проблеми прагматики міжкультур. комунікації, ви­яву суб’єктив. чинників у текстах різних типів тощо. Нині виділяють кілька розділів Л. п.: мікропрагматика (вивчає питання прагматики лексич. і грамат. одиниць, дискурсивні слова та їхні особливості, імплікації та імплікатури дискурсу, пресупозиції у висловленні, інференції, референції та анафори, модальність і сфери її вияву, прагмат. аспекти дейксиса, прагмат. аспекти мовленнєвого жанру і мовленнєвого акту), макропрагматика (вивчає інтенціональність, емпатію, погляди учасників комунікації, стратегії й тактики спілкування, принципи, максими і постулати комунікації, категорії ввічливості та ін.), мегапрагматика (досліджує специфіку соц. контексту і його вплив на всі складові комунікат. акту, зокрема дискурси). Окремо виділяють прагматику міжкультур. комунікації в її зв’язках з проблемами орг-ції дискурсу. Нині Л. п. вважають одним із провід. напрямів лінгвістики.

Літ.: Булыгина Т. В. О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и языка. 1981. Т. 40, № 4; Степанов Ю. С. В поисках прагматики (проблема субъекта) // Там само; Почепцов О. Г. Основы прагматического описания предложения. К., 1986; Карабан В. И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К., 1989; Богданов В. В. Речевое общение: прагматический и семантический аспекты. Ленинград, 1990; Шевченко И. С. Историческая динамика прагматики предложения: английское вопросительное предложение XVI–XX ве­ков. Х., 1998; Сусов И. П. Лингвистическая прагматика. В., 2009; Бацевич Ф. Нариси з лінгвістичної прагматики. Л., 2010.

Ф. С. Бацевич

Стаття оновлена: 2016