Лінинський Петро Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лінинський Петро Степанович

ЛІНИ́НСЬКИЙ Петро Степанович (01. 10. 1920, с. Старичі, нині Яворів. р-ну Львів. обл. – 10. 07. 2003, смт Брюховичі Львів. міськради) – майстер різьблення на дереві, колекціонер, реставратор. Онук П. Лінинського, брат М. Ліщинської. 1-а премія 6-го Все­світ. фестивалю молоді за статуетку «Індіанка з Голубом Миру» (Москва, 1957), 2-а премія Конкурсу сувенірів Укр. т-ва охорони пам’я­ток історії та культури (Львів, 1970). Чл. НСХУ (1963–74, від 1991). Навч. у 1960-х рр. у Будинку нар. творчості, на кур­сах різьблення на кістці у Києві та Москві. У Львові: 1942–44 – фотограф ательє; 1945–47 – консерватор картин. галереї. За звинувач. в укр. бурж. націоналізмі засудж. до розстрілу; ви­­рок замінено на ув’язнення в таборах Воркути (нині Респ. Комі, РФ): 1947–55 працював на шахтах. Повернувся до Львова: від 1957 – різьбяр, організатор цеху худож. оброблення кістки та рогу при м’ясокомбінаті; 1958–71 – н. с., від 1960 – реставратор Музею укр. мист-ва (один з авторів концепції та експозиціоне­рів залів давнього і нар. мист-ва); 1973–86 – реставратор, худож. кер. міжобл. реставрац. майстер­ні. Учасник обл. та респ. мист. ви­­ставок від 1957. Від кін. 1950-х рр. творчо працював у галузі пластики. Виготовляв статуетки, пла­кети і барельєфи на укр. тематику, портрети видат. українців. Із рогу та кістки вирізьблював письмове приладдя, попільнич­ки, ножі для розрізування паперу тощо. Займався пошуком, реконструкцією та реставрацією глиняних пам’яток. Колекції Л. зберігаються у музеях Львова, Запоріжжя. Знач. інтерес становить зібрання кахлів 12–18 ст. (бл. 350). Зібрав колекцію кераміки (понад 1300 предметів; частину подарував МЕХП, Львів; 2002 відкрито постійну експозицію «Давні кахлі Галичини: Від витоків до 18 ст.»). Автор розвідок «Слово на захист черепків» // «Українське гончарство» (К.; Опішня, 1993, кн. 1), «Повернене з небуття. Виникнення та розвиток рельєфної кахлі в Галичині» (Л., 1999).

Тв.: «Цапок», «Цапок та собака», «Ко­­ник», «Чайка», «Надійшла весна прекрасна», «Сестри Галичанка і Наддніпрянка» (усі – 1960-і рр.), «Т. Шевченко» (1961), «Еней» (1962), «Козак Мамай» (1963), «Роксолана», «А. Савка», «Дмитро Детько» (усі – 1966), «Яворів­ська мати», «М. Шашкевич» (обидва – 1968), «Ярослав Осмомисл» (1969), «І. Котляревський» (1970), «Данило Га­лицький» (1998), «Митрополит Андрей Шептицький» (2000).

Літ.: Лащук Ю. Цінна збірка Петра Лінинського // ХІ наук. конф. Львів. ін-ту приклад. та декор. мист-ва за 1967 р.: Зб. мат. Л., 1968; Білик Е. Західноукраїн­ське кахлярство зі збірки П. Лінин­сь­кого // Народозн. зошити. Л., 2000. Ч. 4; Івашків Г. Жива книга кахельного ремесла // Укр. керамол. журн. 2002. № 3; Возницький Б. Моя співпраця з Петром Лінинським // Там само. 2004. № 2–3; Івашків Г. Збірка кераміки Петра Лінинського. Л., 2010.

Г. М. Івашків

Стаття оновлена: 2016