Ліницький Олександр Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ліницький Олександр Іванович

ЛІНИ́ЦЬКИЙ Олександр Іванович (15. 11. 1871, м. Охтирка Харків. губ., нині Сум. обл. – після 1931) – війсь­ковик. Генерал-майор (1916). За­кін. 2-у Харків. класичну г-зію, Микол. кавалерій. уч-ще (1894) й академію Генштабу (1901). Слу­жив у Варшав. і Київ. військ. окру­гах, зокрема у 29-му драгун. Одес. полку, викладав у Чугуїв. піхот. юнкер. уч-щі (нині Харків. обл., 1904–08). Під час 1-ї світ. вій­ни – ком-р 3-го драгун. Новорос. полку та 1-ї бригади 16-ї кавалерій. дивізії, начштабу 7-ї кавалерій. дивізії і Кавказ. кавалерій. корпусу; в армії Української Держави 1918 – ком-р окремої кінної бригади (м. Кате­ринослав, нині Дніпропетровськ), нач. упр. буд. частин; у ЗС Пд. Росії 1919 – чл. комісії з військ. законодавства. 1920 емігрував, мешкав у Югославії.

Літ.: Волков С. В. Офицеры армейской кавалерии. Москва, 2004; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України пер­шої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2016