Лінійчук Яків Устимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лінійчук Яків Устимович

ЛІНІЙЧУ́К Яків Устинович (04. 11. 1907, с. Самгородок, нині Сквир. р-ну Київ. обл. – 28. 09. 1987, Київ) – економіст. Д-р екон. н. (1963), проф. (1967). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. у Києві ін-т нар. госп-ва (1930) і технол. ін-т кераміки та скла (1936). Працював у Києві: 1930–32 – дир. геол.-розв. технікуму; від 1932 – на парт. роботі, зокрема 1934–37 – зав. відділу шкіл та науки міськвиконкому КП(б)У; 1937–41 – зав. міського відділу нар. освіти; водночас від 1930 викладав у гірн.-геол. ін-ті; 1941–42 – дир. кіностудії худож. фільмів; 1942–43 – у Аш­ґабат. пед. ін-ті; 1945–49 – заст. голови виконкому Київ. міськ­ради з питань культури; 1949–55 – дир. контори Головбудпобу­ту Мін-ва буд. матеріалів СРСР; 1955–87 – зав. каф. політекономії Київ. інж.-буд. ін-ту. Досліджував проблеми теорії товар. вироб-ва, розвивав положення про об’єктивну необхідність товар. вироб-ва та товарно-грош. відносин при со­­ціалізмі.

Пр.: Колхозная торговля и ее народно-хозяйственное значение. К., 1959; Народное хозяйство УССР в семилетке. К., 1960; Особисте підсобне господарство. К., 1966; Важный источ­ник повышения народного благосостояния. К., 1967; Товарно-грошові відносини та економічна реформа. Л., 1967.

В. М. Лич

Стаття оновлена: 2016