Лінтур Петро Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лінтур Петро Васильович

ЛІ́НТУР Петро Васильович (04. 05. 1909, с. Горонда, нині Мукачiв. р-ну Закарп. обл. – 03. 02. 1969, Ужгород) – фольклорист, лiтера­турознавець. Закiн. Праз. ун-т (1937). Викладав історію та літ-ру в Хуст. г-зії (Закарп. обл.), де організував літ. гурток; від 1944 – дир. цієї г-зії. Від 1953 – викл. Ужгород. ун-ту. Дослiджував укр.-слов’ян. фольклорні і лiт. взаємини, виникнення нар. балад та розвиток казк. епосу. Зiбранi фольклорні матерiали Л. опублiкував у кн. «Закарпат­ськi казки Андрiя Калина» (1955), «Народні балади Закарпаття» (1959), «Казки зелених гір» (1965), «Три золоті слова» (1968), «Дідо-Всевідо» (1969), «Казки одного села» (1979), «Зачаровані казкою» (1984; усі – Ужгород). Автор низки статей, присвяч. проблемам зародження жанру нар. балад, побутування казк. епосу, паралелям у фольклорі українців та ін. слов’ян. народів.

Лiт.: Сенько І. Невтомний збирач народних скарбiв // Зачарованi казкою. Уж., 1984.

Д. Д. Данилюк

Стаття оновлена: 2016