Лінчевський Юрій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лінчевський Юрій

ЛІНЧЕ́ВСЬКИЙ Юрій (псевд.: Іван Левадний, Юрій Григоріїв; 25. 01. 1911, Київ – 06. 07. 1991, м. Клівленд, шт. Ога­йо, США) – літературо­знавець, журналіст. Закін. Київ. ун-т, де згодом й працював (доц., зав. каф. літ-ри). Під час 2-ї світ. війни став чл. націоналіст. орг-ції у Києві. Виїхав до Німеччини (най­довше мешкав у Мюнхені), 1956 – до США. На­друкував низку літературозн. та істор. статей в укр. діспор. період. вид., зокрема ж. «Визвольний шлях», «Крилаті», «Наш світ», «Український самостійник», «Вісник Організації оборони чотирьох свобід України», г. «Народне слово», «Національна трибуна». До 1000-ліття хрещення України переклав лібрето до опери Дж. Мейсона «Володимир Великий» (1988). Чл. Асоц. діячів укр. культури. Лауреат Фундації ім. Лариси та Уляни Це­левич-Стецюк при Об’єдн. жінок оборони чотирьох свобід України.

Пр.: Леонід Полтава – майстер різноманітних жанрів. 1982; Ураїнська лі­тература у боротьбі і жертви цієї бороть­би // Російщення України: Зб. Укр. кон­грес. ком-ту Америки. 1984; Історія столичного Києва. 1988 (усі – Нью-Йорк).

О. Г. Астаф’єв

Стаття оновлена: 2016