Ліотар Жан-Франсуа - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ліотар Жан-Франсуа

ЛІОТА́Р Жан-Франсуа (Lyotard Jean-Fran­çois; 10. 08. 1924, м. Версаль, Франція – 21. 04. 1998, Париж) – французький філософ і теоретик мистецтва. Вивчав філософію в Сорбонні. Від 1950 викладав філософію у ліцеях Алжиру та Франції, від 1959 – у париз. ун-тах. Брав участь у русі антитоталітар. лівиці – спочатку вступив до орг-ції «Соціалізм або варварство»; згодом став співзасн. орг-ції «Робітнича сила», де обстоював позицію «комунізму рад трудящих» на противагу «парт. комунізму», що утвердився в Рад. Союзі. Після виходу на пенсію 1987 читав лекції у Каліфорній., Єльс. (обидва – США), Монреал. (Канада) ун тах, Ун ті в Сан-Пау­лу (Бразилія) та ін. Здобув міжнар. визнання 1979 після роботи «La condition postmoderne: rapport sur le savoir» («Ситуація постмодерну: доповідь про знан­ня»), де порушив проблему зв’яз­ку прогресу наук та довіри до метанаративів модерну. В подальших працях розвивав теми критики суб’єкта, а також зв’язку знання та мови, справедливості і піднесеного у ситуації постмодерну.

Пр.: La phénoménologie. 1954; Éco­nomie libidinale. 1974; Les transforma­teurs duchamp. 1977; Le différend. 1983; L’inhumain: Causeries sur le temps. 1988; Heidegger et les juifs. 1988; Leçons sur l’analytique du sublime. 1991; La confes­sion d’augustin. 1998; Misère de la philo­sophie. 2000 (усі – Париж).

С. Л. Йосипенко

Стаття оновлена: 2016