Ліпарит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ліпарит

ЛІПАРИ́Т – кайнотипна магматична гірська порода, ефузивний аналог граніту, що складається переважно з санідину, плагіоклазу, кварцу та кремнієвої кислоти. Термін увів 1861 нім. геолог Ю. Рот для позначення кислих ефузив. порід Ліпар. о-вів у Тіррен. морі побл. Сицилії. Синонім – ріоліт. У різний час цим терміном також називали хризоколу, флюорит, залізний тальк і залізистий алюноген. Мають склоподібну чи прихованокристалічну структуру; осн. маса склувата або мікрофельзитова, рідше сферолітова. Є щільними, інколи пористими, кислими породами; рожевого, білого, сіро­го, зеленуватого, блакитнуватого або майже чорного кольорів. Серед. хім. складу (у %): SiO2 – 72,80; TiO2 – 0,33; Al2O3 – 13,49; Fe2O3 – 1,45; FeO – 0,88; MnO – 0,08; MgO – 0,38; CaO – 1,2; Na2O – 3,38; K2O – 4,46; H2O – 1,47; P2O5 – 0,08. До Л. належать також вулканіти із вмістом SiO2 понад 73 %. Вони складають вулканічні покриви, пласти, куполи, дайки тощо. Їх використовують для вироб-ва щебеню, як облицюв. камінь. Л. розповсюджені у всіх вулканіч. р-нах світу, зокрема у РФ (Кавказ), Азербайджані, Вірменії. В Україні виявлено у Криму (Карадаг).

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

Стаття оновлена: 2016