Лісенчук Геннадій Анатолійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісенчук Геннадій Анатолійович

ЛІСЕНЧУ́К Геннадій Анатолійович (18. 12. 1947, м. Валбжих, Польща) – футболіст (воротар), тренер (фут­бол, футзал), фахівець у галузі фізичного виховання та спорту. Батько і тренер С. Лісенчука. Канд. пед. н. (1989), д-р н. з фіз. виховання і спорту (2004), проф. (1997). М. сп. (1979). Засл. тренер України (1996). Орден «За заслуги» 3-го (2001) та 2-го (2004) ступ. Закін. Ворошиловгр. маш.-буд. ін-т (нині Луганськ, 1973), Сімфероп. ун-т (1979), ВШ тренерів при Держ. центр. ін-ті фіз. культури (Москва, 1984). Переможець (1978), бронз. призер (1977, 1982) пер­шостей СРСР серед команд першої ліги. Бронз. призер 7-ї Спартакіади народів СРСР у складі збір. команди РРФСР (1979). Чемпіон СРСР (1972), України (1973). Дебютував у ко­манді «Сільбуд» (Полтава). Грав у командах «Дніпро» (м. Кремен­чук Полтав. обл., 1968), «Шах­тар» (м. Кадіївка, нині Стаханов Луган. обл., 1969), «Зоря» (Ворошиловград, 1970–72), «Таврія» (Сімферополь, 1973–77), «Крила Рад» (м. Куйбишев, нині Самара, РФ, 1978–79 – капітан), «Металург» (Запоріжжя, 1980), «Ворскла» (Полтава, 1981), «Ко­лос» (м. Нікополь Дніпроп. обл., 1982). Тренери – О. Гулевський, Г. Зонін, С. Шапошников. Працював гол. тренером футбол. команд «Колос» (Нікополь, 1984–87), «Суднобудівник» (Миколаїв, 1988–89), «Ворскла» (Полтава, 1990), «Кривбас» (м. Кри­вий Ріг Дніпроп. обл., 1990–91). У Києві: 1991–92 – пров. спеціаліст відділу спорт. ігор Мін-ва України у справах сім’ї, молоді і спорту; у Нац. ун-ті фіз. виховання і спорту України: 1992–99, 2002–04, 2006–08 – зав., 2004–06, від 2008 – проф. каф. футболу, 1999–2002 – зав. каф. спорт. ігор; водночас 1992–2000 – кер. комплекс. наук. групи молодіж. збір. команди Укра­їни з футболу та збір. команд України з футзалу; 1994–2013 – гол. тренер нац., молодіж. і сту­дент. збір. команд України з футзалу. За сумісн. 1992–2015 – у Федерації футболу України: 1991–2004 – інспектор, 2002–08 – голова Ком-ту з питань статусу і трансферів футболістів, від 2004 – делегат футбол. матчів чемпіонатів України серед команд прем’єр-ліги та Кубка України, 2010–13 – дир. Цент­ру ліцензування. Чл. тех. ком-ту Міжнар. федерації студент. спор­ту (FISU, 1996–2013), виконкому і ради Федерації футболу Укра­їни (2000–12), Ком-ту УЄФА з футзалу і пляж. футболу (2005–15). Один з ініціаторів створення та президент Асоц. міні-фут­болу (футзалу) України (1993–2013). Під кер-вом Л. нац. збірна команда України з футзалу ставала бронз. призером чемпіонату світу (1996), сріб. призером чемпіонату Європи (2001, 2003), молодіжна збірна команда України – бронз. призером молодіж. чемпіонату Європи (2008), студент. збірна команда України – переможцем (1998, 2004, 2012), сріб. (2008) та бронз. (1996, 2002, 2006) призером студент. чемпіонатів світу. Підготував 8 засл. м. сп. України, 28 м. сп. міжнар. кл., 83 м. сп. з футболу та футзалу. Серед вихованців – О. Безуглий, С. Корідзе, В. Корнєєв, О. Косенко, Р. Мансуров, Г. Мельников, І. Москвичов, В. Сухомлинов. Співавтор низки метод. рекомендацій з підготовки футболістів.

Пр.: Тактика футбола. К., 1991 (спів­авт.); Футбол: Підруч. К., 1997; 2005; 2014 (співавт.); Управление подготовкой футболистов. К., 2003; Футбол для аматорів: Посіб. К., 2005 (спів­авт.); Історичні аспекти розвитку тактики футболу: Навч. посіб. Уж., 2010 (спів­авт.); Футбол у школі: Посіб. К., 2011; 2014; 2015 (співавт.); Вправи, ігри та розваги у вільний час: Метод. посіб. К., 2012 (співавт.).

В. В. Щербачов

Стаття оновлена: 2016