Лісняк Василь Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісняк Василь Андрійович

ЛІСНЯ́К Василь Андрійович (17(30). 01. 1908, с. Вербове, нині Пологів. р-ну Запоріз. обл. – 11. 11. 1963, Запоріжжя) – поет, журналіст. Чл. СПУ (1944). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. робітфак при Київ. худож. ін-ті (1932). Того ж року дебютував віршем «Ранок» у ж. «Глобус». Від 1933 – на журналіст. роботі: ред. рай. газет, під час вій­ни був військкором дивіз. г. «За Родину» 1-го Укр. фронту (1943–44), у 1945–52 працював кор., ред. пологів. г. «Колективні лани», 1952 очолив відділ листів у ред. запоріз. г. «Червоне Запоріжжя» (нині «Запорізька правда»). Друкувався у ж. «Глобус», «Всесвіт» (обидва – Київ), «Зоря» (Львів) та ін., листувався з П. Тичиною, М. Стельмахом. Автор поет. збірок про вій­ну і красу рідного краю «Степові пісні» (1949), «Люблю село» (1955), «Широкі простори» (1957), «Зоряний світанок» (1964; усі – Київ), «Краса людська» (1960), «Уміння жити» (1962; обидві – Запоріжжя). Як і більшість поетів його покоління, Л. не уник декларацій, віддав деяку данину «одо­писанню», іноді його віршам бракувало новизни. Засн. обл. літ. премію ім. Л.; його іменем названо міську б-ку; на будинку, в якому він мешкав, установлено мемор. дошку.

Тв.: Борозна: Вибр. поезії. Дн., 1969 (рос. перекл. – Москва, 1981); Вибране: поезія, проза, публіцистика, фронт. листи, пісні, фотодокументи. З., 2008.

Літ.: В. А. Лісняк: [Некролог] // За­­поріз. правда. 1963, 12 листоп.; Ребро П. Із тими, хто сіє і жне // Лісняк В. Борозна. Дн., 1969; Його ж. Василь Лісняк // Червоний промінь. 2006, 9 груд.; Фе­­дина В. Горжусь тим, що ми з тобою українці...: [Поет. творчість В. Лісняка] // Федина В. І голос той, і ті слова... З., 2006.

П. П. Ребро

Стаття оновлена: 2016