Лісовець Олексій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісовець Олексій Іванович

ЛІСОВЕ́ЦЬ Олексій Іванович (25. 03. 1960, Київ) – режисер. Засл. діяч мист-в України (2006). Закін. у Києві теп­лоенергет. ф-т політех. ін-ту (1983), ін-т театр. мист-ва (1991; викл. Е. Митницький), де працював 1993–97 ст. викл. каф. ре­­жисури та актор. майстерності. Від 1992 – реж.-постановник Київ. театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра. Постанов­ки Л. сповнені філос. осмислен­ня життя, пошуку сенсу буття людини, розкриття її суперечливого характеру; майстерно показує точну психол. мотивацію вчинків героїв, розкриває актор. індивідуальність. Здійснює сце­нічні ред. п’єс і прози відповідно до влас. концепції вистави. Низ­ку вистав поставив на сценах Київ. театру оперети, Нац. театру рос. драми ім. Лесі Українки (Київ), Микол. рос. драм. теат­ру, Одес. театру муз. комедії ім. М. Водяного, Донец. укр. муз.-драм. театру. Зняв т/ф: «Професор у законі» (2006, 2 серії), «Третій зайвий», «Уроки спо­кушання» (обидва – 2007), «Чужі душі» (2009), «Арифметика підлості» (2011), «Сонцеворот» (2012), «Бідна Liz» (2013).

Вистави: «Гарольд і Мод» К. Гіґґінса (1990), «Білий джаз Кароліни Ешлі» С. Мое­ма (1996), «Королівські ігри» Г. Го­ріна (1997), «Довічний чоловік» (1999), «Опискін. Фома!» (2012) за Ф. Дос­то­євським, «Сільвія» А. Ґерні (2001), «Жі­ночі ігри» Р. Феденьова (2002), «Торгов­ці гумою» Х. Левіна (2004), «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра (2005), «Не все коту масляна» О. Островського (2008).

Літ.: Поліщук Т. Театральні версти Олексія Лісовця // День. 2002, 15 жовт.; Режисер Олексій Лісовець: «Я не боюся позитиву» / [розмовляла Л. Олтар­жев­ська] // Україна молода. 2003, 12 черв.; Варварич О. Режисер – перш за все ремісник… // День. 2010, 25 бе­рез.

О. А. Богомазова

Стаття оновлена: 2016