Лісовий Василь Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісовий Василь Семенович

ЛІСОВИ́Й Василь Семенович (29. 08, за паспортом – 17. 05. 1937, х. Тарасівка, нині село Старобезрадиц. сільради Обухів. р-ну Київ. обл. – 20. 07. 2012, Київ, похов. у рідному селі) – філософ, культуролог, політолог, громадсь­кий діяч. Канд. філос. н. (1971). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2005). Закін. Київ. ун-т (1962). Учасник укр. правозахис. руху. Ор­­гані­за­тор самвидаву у 1960-х рр. Пра­цював 1962–66 викл. філософії Терноп. мед. ін-ту; 1969–72 – н. с. Ін-ту філософії АН УРСР (Київ). 1969 під псевд. Антон Коваль для поширення в самвидаві написав «Відкритий лист до депутатів Рад УРСР» («Сучасність», 1969, № 8; «Зона», 1994, № 8). Хвиля арештів інтелігенції 1972 підштовхнула Л. до відкритого протесту. Разом із Є. Пронюком видав № 6 самвидав. ж. «Український вісник», відновленого ними з метою дати громадсь­кості інформацію про заарешто­ваних і відвести від них звинувачення у підготовці поперед. випусків. 5 липня 1972 «Відкритий лист до членів ЦК КПРС і членів ЦК КП України» надіслав Л. Брежнєву та В. Щербицькому, вручив секр. парткому Ін-ту філософії. 9 липня 1972 заарешт. органами КДБ УРСР за написання та спробу поширення цього звернення (виготовлено понад 100 екземплярів для розповсю­дження самвидавом; уперше опубл. у ж. «Сучасність», 1977, № 10), в якому протестував проти переслідування в СРСР інакодумства і на знак солідарності побажав бути засудженим разом із ними. 6 грудня 1973 за звинуваченням в антирад. агітації та пропаганді засудж. до 7-ми р. ув’язнення, яке відбував у таборах Мордовії та Перм. обл., і 3-х р. заслання – у Бу­рятії (усі – РФ). Перебуваючи в ув’язненні, у грудні 1979 ви­словив протест проти введення рад. військ до Афганістану, засудж. за «дармоїдство» до 1-го року таборів суворого режиму. В ув’язненні працював токарем на авторемонт. з-ді. Не визнав себе винним у скоєнні злочинів. Звільн. у липні 1983. Працював н. с. Музею історії Києва; 1987–89 – учитель історії Великодмитрів. серед. школи (Обухів. р-н). Реабіліт. 1989. Поновлений 1990 н. с. Ін-ту філософії НАНУ: 1997–2010 – зав. сектору та відділу історії укр. філософії; водночас – проф. Київ. міжнар. ін-ту лінгвістики і права (1996–99) та Нац. ун-ту «Києво-Могилян. академія» (1998–2002). Спосіб філос. мис­лення і стиль філос. мовлення виробив під впливом аналіт. філософії та крит. герменевтики. Наук. дослідж.: логіка, історія фі­­лософії, питання філософії куль­тури і політ. філософії, усталення укр. філос. термінології та становлення громадян. сусп-ва. Пе­реклав з англ. мови пр. «Злиденність історизму» К. Поппера (1994). Автор дослідж. «Українська філософія в культурному контексті» (1995), зб. есеїв «Куль­тура – ідеологія – політика» (1997), зб. статей та інтерв’ю «У багатоголоссі політичних дискусій» (2007); блоку ст. «Основи сучасної філософії» // «Філософська думка», 1999, № 1–2, 3, 4; 2000, № 4; 2001, № 2. Брав участь в упорядкуванні хрестоматії «Історія філософії України» (1994, з І. Русином), антологій «Консерватизм» (1998), «Націоналізм» (2000) і «Лібералізм» (2002; усі – з О. Проценком), «Філософських творів» Д. Чижевського (2005, т. 1–4). Уклав «Англо-український філософський словник» (1996, спів­авт.). Автор низки статей у «Філософському енциклопедичному словнику» (2002), ЕСУ (2001–12). Опублікував «Спогади» («Сучас­ність», 2003, № 5, 6, 10; 2004, № 1, 4, 11, 12). У 2013 у Музеї шістдесятництва в Києві прове­дено мемор. виставку «Дорога В. Лісового», 2014 видано його зб. «Спо­гади. Поезії». Усі зазначені книги опубл. у Києві. На школі, де навч. і працював Л., встановлено мемор. дошку, на його честь названо вулицю у с. Великі Дмитровичі.

Літ.: Світлична Н. З живучого племені Дон Кіхотів // Сучасність. 1983. № 9; Витвицький Б. Філософія, політика та політика у філософії // Там само. 1984. № 9; Роженко М. «Ім’ям Української Радянської Соціалістичної Республіки…»: З докум. повісті «Уроки жит­тя» про арешт і засудження (1973) Є. Про­нюка, В. Лісового, В. Овсієнка // Березіль. 1991. № 8; Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років. К., 1995; Овсієнко В. Світло людей: Мемуари та публіцистика: У 2 кн. Кн. 1. Х., 2005; Василь Семенович Лісовий: [Некролог] // ФД. 2012. № 4.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2016