Лісовий Павло Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісовий Павло Миколайович

ЛІСОВИ́Й Павло Миколайович (23. 09. 1923, с. Коржівці Деражнян. р-ну, нині Хмельн. обл. – 20. 02. 1999, Вінниця) – літературознавець. Д-р філол. н. (1972), проф. (1972). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. Ужгород. ун-т (1951), де відтоді й працював: 1966–74 – зав. каф. укр. літ-ри; 1974–86 – проректор з наук. роботи, 1986–96 – проф. каф. укр. літ-ри Вінн. пед. ін-ту. Автор дослідж. з історії укр. літ-ри, журналістики, краєзнавства, а також низки публіцист. статей у періодиці, зокрема про Т. Шевченка («Духовна зброя: творчість Т. Шевченка в закарпатській комуністичній пресі 20–30-х рр.», 1957; «Співець дружби народів», 1976; «Великий Кобзар і Поділля», 1979; «Славетний Кобзар і Поділля», 1984).

Пр.: Історія української літератури: У 2 т. К., 1957 (спів­авт.); Трибуна трудящих. Уж., 1970; Близький і дорогий. Уж., 1972; Музеї Вінниччини: Путівник. О., 1979; Журналістика Закарпаття 1-ї пол. ХІХ – 2-ї пол. ХХ ст. Л., 1984.

Літ.: Подолинний А. М. Лісовий Пав­ло Миколайович // З-над Божої ріки: Літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. В., 1998; 2001.

Є. М. Антонюк

Стаття оновлена: 2016