Лісовий Петро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісовий Петро

ЛІСОВИ́Й Петро (справж. – Свашенко Петро Андрійович; (10(22). 06. 1891, с. Деркачі, нині місто Дергачі Харків. обл. – 27. 09. 1937, Карелія, РФ) – письменник, журналіст. Чл. літ. об’єдн. «Плуг». Закін. Уман. уч-ще садівництва (нині Черкас. обл., 1914). Учасник 1-ї світ. війни та воєн. дій 1918–20. Після більшов. перевороту 1917 повернувся у рідне село, де продовжував рев. агітацію серед земляків. Неодноразово заарештовувався різними режимами влади, нім. окупанти засудили його до страти, але він втік і кілька років його діяльність проходила на Правобережжі. Працював секр. Уман. окружкому, в ред. повіт. газети, головою окруж. земел. відділу в Чернігові, секр. повітвиконкому в Ніжині. 1924 переїхав до Харкова. Був власкором г. «Селянська правда» та «Вісті ВУЦВК». Цикл нарисів про Кубань, опубл. спочатку на сторінках г. «Вісті ВУЦВК» 1927, викликав знач. інтерес серед козачої еміграції. Журнал «Вольное казачество» передруковував їх із номера в номер без коментарів (Прага, 1928, № 17–22). Пізніше скорочену републікацію «Кубані» зробив також «Український вісник» (Бер­лін, 1943, № 11–13). Як публіцист вперше виступив у фронт. газеті, дебютував оповіданням «Сільсь­ке» (Х., 1924). Творча спадщина Л. різноманітна за змістом і жанром. Він був рев. романтиком, щиро повірив у новий лад, «світле майбутнє», прозріння прийшло, напевне, занадто пізно. 1935 безпідставно репрес. і засудж. до 5-ти р. ув’язнення, яке відбував у Біломор.-Балт. таборах (Карелія), де 20 вересня 1937 засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.

Тв.: В тумані. 1924; Дичавина. 1925; В революцію. 1925; Дніпробуд. 1927; Микола Ярош. 1927; Нетрі села. 1928; Кубань. 1928; Українська Ніагара. 1928; Правда. 1929; З дороги. 1930; Чудо­творці. 1930; З олівцем по Україні. 1930; Наші слобожани. 1930; Записки Юрія Діброви. 1930; Демонстрація. 1931; Бризки крові. 1931; За Збручем. 1932; Червона ракета. 1932; Гаррі Сміт, або Янкі в українських преріях. 1933; Вишневі потоки. 1933; Світовий рекорд. 1933 (усі – Харків).

Літ.: Власенко В. Петро Лісовий // Лісовий П. Наші слобожани. К., 1960; Поминальные списки Карелии, 1937–1938: Уничтоженная Карелия. Ч. 2. Большой террор. Петрозаводск, 2002; Васьків М. Емпіріка, статистика і аналітика в «Кубані» Петра Лісового // СіЧ. 2013. № 6; З порога смерті.

М. Ф. Гетьманець, В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2016