Лісовпорядкування - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісовпорядкування

ЛІСОВПОРЯДКУВА́ННЯ – спеціалізований вид лісогосподарської діяльності, що об’єд­нує комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісу, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Л. передбачає відновлення у встановленому порядку меж території ліс. фонду України і визначення його внутр.-госп. орг-ції; виконання відповід. топогр.-геодез. робіт і спец. картографування лісів; інвентаризацію ліс. фонду України з визначенням пород. та вікового складу деревостанів, їхнього ста­ну, якіс. і кількіс. характеристик ліс. ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якіс. складу лісів; обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від осн. їхніх функцій, розрахунк. лісосіки, обсягів використання ін. видів ліс. ресурсів; визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, ін. лісогосп. заходів, а також по­рядку і способів їхнього проведення; ландшафтні, ґрунт., лісотипол., лісобіол. та ін. обстеження і дослідж. ліс. природ. комплексів; виявлення типових та унікал. природ. комплексів, місць зростання та оселення рідкіс. видів тварин. і рослин. сві­тів та видів, що перебувають під загрозою зникнення і підлягають заповіданню; упорядкування мислив. угідь; забезпечення держ. обліку лісів і держ. ліс. кадастру; проведення н.-д. робіт з метою забезпечення нау­ково обґрунтованого використання ліс. ресурсів, охорони, за­хисту та відтворення лісів; скла­дання проектів орг-ції і розвитку ліс. госп-ва та здійснення автор. нагляду за їхнім виконанням; участь у розробленні програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів; ведення моніторингу лісів тощо. Л. є обов’язковим на всій тер. України, його здійснюють держ. лісовпорядні експедиції Укр. про­ект. лісовпоряд. вироб. об’єдн. за єдиною системою в порядку, встановленому Держ. агентством ліс. ресурсів України за погодженням з Мін-вом охорони навколиш. природ. середовища Укра­їни. У лісах, що перебувають у держ. власності, Л. проводять за рахунок коштів держ. бюджету, у лісах комунал. власності – місц. бюджету, у лісах приват. власності – за кошти їхніх власників. У матеріалах Л. подають якісну і кількісну характеристику кожної ліс. ділянки, комплексну оцінку ведення ліс. госп-ва, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту орг-ції та розвитку ліс. госп-ва відповід. об’єкта Л. Проект орг-ції та розвитку ліс. госп-ва передбачає його екологічно обґрунтоване ведення і розробляється відповідно до нормат.-правових актів, що регулюють орг-цію Л. У цьому проекті визначають і обґрунтовують осн. напрями орг-ції і розвитку ліс. госп-ва як об’єк­та Л. з урахуванням стану та перспектив екон. і соц. розвитку регіону. Затверджені матеріали Л. є обов’язковими для ведення ліс. госп-ва, планування і прогнозування використання ліс. ресурсів.

За цільовим призначенням Л. поділяють на базове (первинне і повторне) та спец. види обстеження. Тех. основою для всіх видів є матеріали аерофото­зйомки. Первинне Л. застосовують для об’єктів, які організовують. При цьому, як правило, лісовпорядні роботи виконують у розширеному обсязі, оскільки матеріали, необхідні для якіс. проведення Л., не існують. Повторне впорядкування призначають після закінчення терміну дії проекту, складеного поперед. Л. Під час повтор. впорядкування здійснюють повний обсяг лісотаксац. робіт і складають новий проект орг-ції ліс. госп-ва. Базове Л. проводять раз на 10 р. У 90-х рр. 20 ст. в Україні у лісовпорядну практику введено безперервне Л. Його мета – фіксування щоріч. поточ. змін у ліс. фонді. Завдяки цьому міжревізій. період можна продовжити до 15-ти р. У разі необхідності призначають спец. види обстеження. Напр., під час орг-ції нац. парків, ліс. заповідників поряд з базовим Л. здійснюють ґрунт.-типол. об­стеження, а в р-нах стихій. лих (буреломи, обледеніння, ліс. по­жежі тощо) – встановлення сан. стану ліс. масивів. Л. проводять за двома розрядами, причому у межах одного об’єкта для окремих частин його можуть проводити за різними розрядами залежно від інтенсивності ведення ліс. госп-ва і використання ліс. ресурсів та госп. цінності лісів. За другим розрядом (з вищим ступ. точності і детальності обстежень, більшою глибиною і повнотою розроблення плану орг-ції і розвитку ліс. госп-ва в об’єкті впорядкування), як правило, проводять в особливо цінних ліс. масивах, у лісах нац. природ. парків, насел. пунктів, зелених зон навколо насел. пунктів та пром. підпр-в, зон округів сан. охорони лікув.-оздоров. територій, у держ. захис. ліс., полезахис. смугах та у лісах спец. цільового призначення. В ін. категоріях Л. здійснюють за першим розрядом. Принципи розрахунку використання ліс. ресурсів (деревини) визначають методи Л. Нині осн. методом Л. в Україні є метод класів віку, за яким таксац. виділи за визначеною спіль­ністю ознак групують у госп. секції, що відповідають госп. призначенню лісів. Останнім часом все більше площ ліс. фонду впорядковують ділянковим чи комбінованим (шляхом поєднання методів ділянкового та класів віку) методом. Протягом тривалої історії Л. використовувало метод поділу на лісосіки, періодні методи, методи нормал. запасу, метод безперерв. Л., метод ділянкового госп-ва, метод контролю поточ. приросту.

Розвиток методів Л. пов’язують з іменами Ґ.-Л. Гартіґа (на поч. 19 ст. для лісів Пруссії запропонував періодно-масовий метод) та Г. Котта (для лісів Саксонії розробив періодно-площин. метод). Метод класів віку 1888 обґрунтував А. Рудзькой, а лісовпоряд. інструкцією М. Орлова (1911) цей метод у поєднанні з періодним запроваджено у прак­тику. Нині вагомий внесок у розвиток Л. роблять науковці Нац. лісотех. ун-ту України (Львів), Нац. ун-ту біоресурсів та природокористування України (Київ), Укр. НДІ ліс. госп-ва і агролісомеліорації (Харків).

Літ.: Гірс О. А., Новак Б. І., Кашпор С. М. Лісовпорядкування: Підруч. К., 2004.

С. І. Миклуш

Стаття оновлена: 2016