Лісовпорядкування

Визначення і загальна характеристика

ЛІСОВПОРЯДКУВА́ННЯ — спеціалізований вид лісогосподарської діяльності, що обʼєд­нує комплекс заходів, спрямованих на забезпече­н­ня ефективної організації та науково об­ґрунтованого веде­н­ня лісового господарства, охорони, захисту, раціонального викори­ста­н­ня, під­вище­н­ня екологічного та ресурсного потенціалу лісу, отрима­н­ня достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Л. перед­бачає від­новле­н­ня у встановленому порядку меж території ліс. фонду України і ви­значе­н­ня його внутр.-госп. організації; викона­н­ня від­повід. топогр.-геодез. робіт і спец. карто­графува­н­ня лісів; інвентаризацію ліс. фонду України з ви­значе­н­ням пород. та вікового складу дерево­станів, їхнього ста­ну, якіс. і кількіс. характеристик ліс. ресурсів; виявле­н­ня дерево­станів, що потребують рубок, з метою поліпше­н­ня якіс. складу лісів; об­ґрунтува­н­ня поділу лісів на категорії залежно від осн. їхніх функцій, роз­рахунк. лісосіки, обсягів викори­ста­н­ня ін. видів ліс. ресурсів; ви­значе­н­ня обсягів робіт щодо від­новле­н­ня лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, ін. лісогосп. заходів, а також по­рядку і способів їхнього проведе­н­ня; ландшафтні, ґрунт., лісотипол., лісобіол. та ін. обстеже­н­ня і дослідж. ліс. природ. комплексів; виявле­н­ня типових та унікал. природ. комплексів, місць зро­ста­н­ня та оселе­н­ня рідкіс. видів тварин. і рослин. сві­тів та видів, що пере­бувають під за­грозою зникне­н­ня і під­лягають заповідан­ню; упорядкува­н­ня мислив. угідь; забезпече­н­ня держ. обліку лісів і держ. ліс. кадастру; проведе­н­ня н.-д. робіт з метою забезпече­н­ня нау­ково об­ґрунтованого викори­ста­н­ня ліс. ресурсів, охорони, за­хисту та від­творе­н­ня лісів; скла­­да­н­ня проектів організації і роз­витку ліс. господарства та здійсне­н­ня автор. на­гляду за їхнім викона­н­ням; участь у роз­роблен­ні про­грам охорони, захисту, викори­ста­н­ня та від­творе­н­ня лісів; веде­н­ня моніторингу лісів тощо. Л. є обовʼязковим на всій тер. України, його здійснюють держ. лісо­впорядні екс­педиції Укр. про­ект. лісо­впоряд. вироб. обʼ­єдн. за єдиною системою в порядку, встановленому Держ. агентством ліс. ресурсів України за погодже­н­ням з Мін-вом охорони навколиш. природ. середовища Укра­їни. У лісах, що пере­бувають у держ. власності, Л. проводять за рахунок коштів держ. бюджету, у лісах комунал. власності — місц. бюджету, у лісах приват. власності — за кошти їхніх власників. У матеріалах Л. подають якісну і кількісну характеристику кожної ліс. ділянки, комплексну оцінку веде­н­ня ліс. господарства, що є основою для роз­робле­н­ня на засадах сталого роз­витку проекту організації та роз­витку ліс. господарства від­повід. обʼєкта Л. Проект організації та роз­витку ліс. господарства перед­бачає його екологічно об­ґрунтоване веде­н­ня і роз­робляється від­повід­но до нормат.-правових актів, що регулюють організацію Л. У цьому проекті ви­значають і об­ґрунтовують осн. напрями організації і роз­витку ліс. господарства як обʼєк­та Л. з урахува­н­ням стану та пер­спектив екон. і соц. роз­витку регіону. Затверджені матеріали Л. є обовʼязковими для веде­н­ня ліс. господарства, планува­н­ня і про­гнозува­н­ня викори­ста­н­ня ліс. ресурсів.

За цільовим при­значе­н­ням Л. поділяють на базове (первин­не і по­вторне) та спец. види обстеже­н­ня. Тех. основою для всіх видів є матеріали аерофото­­з­йомки. Первин­не Л. за­стосовують для обʼєктів, які організовують. При цьому, як правило, лісо­впорядні роботи виконують у роз­ширеному обсязі, оскільки матеріали, необхідні для якіс. проведе­н­ня Л., не існують. По­вторне впорядкува­н­ня при­значають після закінче­н­ня терміну дії проекту, складеного поперед. Л. Під час по­втор. впорядкува­н­ня здійснюють повний обсяг лісотаксац. робіт і складають новий проект організації ліс. господарства. Базове Л. проводять раз на 10 р. У 90-х рр. 20 ст. в Україні у лісо­впорядну практику введено без­перервне Л. Його мета — фіксува­н­ня щоріч. поточ. змін у ліс. фонді. Завдяки цьому між­ревізій. період можна продовжити до 15-ти р. У разі необхідності при­значають спец. види обстеже­н­ня. Напр., під час організації нац. парків, ліс. заповід­ників поряд з базовим Л. здійснюють ґрунт.-типол. об­стеже­н­ня, а в р-нах стихій. лих (буреломи, обледені­н­ня, ліс. по­жежі тощо) — встановле­н­ня сан. стану ліс. масивів. Л. проводять за двома роз­рядами, причому у межах одного обʼєкта для окремих частин його можуть проводити за різними роз­рядами залежно від інтенсивності веде­н­ня ліс. господарства і викори­ста­н­ня ліс. ресурсів та госп. цін­ності лісів. За другим роз­рядом (з вищим ступ. точності і детальності обстежень, більшою глибиною і повнотою роз­робле­н­ня плану організації і роз­витку ліс. господарства в обʼєкті впорядкува­н­ня), як правило, проводять в особливо цін­них ліс. масивах, у лісах нац. природ. парків, насел. пунктів, зелених зон навколо насел. пунктів та пром. під­приємств, зон округів сан. охорони лікув.-оздоров. територій, у держ. захис. ліс., полезахис. смугах та у лісах спец. цільового при­значе­н­ня. В ін. категоріях Л. здійснюють за першим роз­рядом. Принципи роз­рахунку викори­ста­н­ня ліс. ресурсів (деревини) ви­значають методи Л. Нині осн. методом Л. в Україні є метод класів віку, за яким таксац. виділи за ви­значеною спіль­ністю ознак групують у госп. секції, що від­повід­ають госп. при­значен­ню лісів. Остан­нім часом все більше площ ліс. фонду впорядковують ділянковим чи комбінованим (шляхом по­єд­на­н­ня методів ділянкового та класів віку) методом. Протягом тривалої історії Л. використовувало метод поділу на лісосіки, періодні методи, методи нормал. запасу, метод без­перерв. Л., метод ділянкового господарства, метод контролю поточ. приросту.

Роз­виток методів Л. повʼязують з іменами Ґ.-Л. Гартіґа (на поч. 19 ст. для лісів Прус­сії за­пропонував періодно-масовий метод) та Г. Котта (для лісів Саксонії роз­робив періодно-площин. метод). Метод класів віку 1888 об­ґрунтував А. Рудзькой, а лісо­впоряд. ін­струкцією М. Орлова (1911) цей метод у по­єд­нан­ні з періодним за­проваджено у прак­тику. Нині вагомий внесок у роз­виток Л. роблять науковці Нац. лісотех. університету України (Львів), Нац. університету біо­ресурсів та природокористува­н­ня України (Київ), Укр. НДІ ліс. господарства і агролісомеліорації (Харків).

Літ.: Гірс О. А., Новак Б. І., Кашпор С. М. Лісо­впорядкува­н­ня: Під­руч. К., 2004.

С. І. Миклуш

Завантажити статтю