Лісовська-Нижанківська Зоя Робертівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісовська-Нижанківська Зоя Робертівна

ЛІСО́ВСЬКА-НИЖАНКІ́ВСЬКА Зоя Робертівна (14. 04. 1927, Львів) – живописець, графік. Дочка Р. Лісовського та С. Лукіянович-Туркевич, дружина О. Ни­жан­ківського, мати Л.-А. Ни­­жан­ківської-Кукс. Закін. Лондон. і Рим. (викл. Р. Меллі) АМ. Від 1955 – у Женеві. Авторка урбаніст. пейзажів, натюрмортів, композицій з люд. фігурами з укр. тематикою в іконах, вітражах; осн. техніки – акварель, гуаш, олія в темнуватому колориті, про­ектів афіш і листівок. Л.-Н. виконує ікони у стилі модернізму, поєднуючи традиц. іконографію, експресіонізм з елементами примітивізму. Залишаючи пози й жести персонажів, німби, елементи одягу, трактуючи їх в автор. експресіоніст. манері. Учасниця худож. виставок від 1952. Персон. – у Мюнхені (1957), Женеві (1960, 1976), Ріо-де-Жанейро (1961), Торонто (1964), Нью-Йор­ку (1964, 1970), Чикаґо (1974), Лондоні (1990), Львові та Одесі (обидві – 2010). Проілюструвала повість «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, драму-феєрію «Лісова пісня» Лесі Українки, книжки Віри Вовк.

Тв.: «Вечорниці», «Дідусь» (обидва – 1955), «Богородиця» (1960), «Перед свяченням паски» (1960-і рр.), «Мертва природа», «Діти Каріокас», «Сестра і брат», «Скелі над морем», «Синій дім», «Тиха вуличка», «Дівчина з Буковини», «Бойкині», «Юнак і доля», «Дзвінка», «Мімі», «Дівич-вечір», «Біженці», «Афганка», «Джаміла», «Підкарпатська цер­ква», «Автопортрет», «Віра» (усі – 1960–90-і рр.), «Покровителька української дітвори» (1965), «Стиль життя» (1980).

Літ.: Меандри: Альбом. Ріо-де-Жаней­ро, 1979; Кейван І. Українські митці поза Батьківщиною. Едмонтон; Мон­реаль, 1996; Стельмащук Г. Українські митці у світі: Мат. до історії укр. мист-ва ХХ століття. Л., 2013.

В. Попович, Г. Г. Стельмащук

Стаття оновлена: 2016