Лісомисливське господарство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісомисливське господарство

ЛІСОМИСЛИ́ВСЬКЕ ГОСПОДА́РСТВО – напрям лісокористування і лісогосподарської діяльності, по­в’язаний з охороною, раціональним використанням та відтворенням мисливських ресурсів лісу. Осн. складові стратегії роз­витку лісового господарства: формування біологічно стійких продуктив. лісостанів, наближеного до природи лісу, збереження біорізноманіття і стабільності лісів, збалансов. лісокористування і безперервне виконання лісом екол. (середовищеутворювал., захис., рекреац. та ін.) функцій; застосування багатофункціон. моделі ведення ліс. госп-ва; використання земель ліс. фонду для потреб мисливського господарства на засадах інтегров. і ощадливого використання ресурсів лісу, ком­промісів, компенсацій втрат тієї чи ін. сторони. Пл. мислив. угідь України становить 47,3 млн га. Їх використовують бл. 900 юрид. і фіз. осіб, держ. і приват. підпр-в, громад. орг-цій. У структурі Агент­ства ліс. ресурсів України діє понад 30 Л. г., 2 з яких (Новоград-Волин. у Житомир. обл. та Дашів. у Вінн. обл.) мають статус дослідних. Л. г. здійснюють заходи з відтворення, примноження, рац. використання ресурсів ліс. тварин, віднесених до категорії мисливських (охорона, вольєрне розведення, під­годівля, розселення тощо). Серед мислив. тварин, яким приділяється першочергова увага, – найцінніші і найпопулярніші серед мисливців об’єкти полювання: олені благородний і плямистий, козуля, дикі свині, хутрова і перната дичина. Важливе значення має також відтворення рідкіс. видів, зокрема зубра. Вільні стада зубрів сформовані в Л. г. на Вінниччині, Буковині, Волині, Львівщині. Істот. досягненнями відзначаються Баранів. (Житомир. обл., розведення оленя плямистого), Берегомет. (Чернів. обл.), Дніпров.-Тетерів. (Київ. обл.), Старосамбір., Радехів. (обидва – Львів. обл.), Бережан. (Терноп. обл.), Звірів. (Волин. обл.) та ін. Л. м. Мислив.-госп. цінність угідь залежить від клімат. особливостей регіону, рельєфу, рослинності, погод. умов року, чинника турбування, а також від фрагментарності (розподілу на окремі урочища), перетину транспорт. магістралями, стану і структури популяцій мислив. тварин, чисельності хижаків і конкурент. видів, сан.-епідеміол. ситуації, наявності додатк. корм. бази на с.-г. землях. Ідеал. для існування мислив. тварин умови в Україні практично відсутні. Ліс. мислив. угіддя складають бл. 15 % заг. площі мислив. угідь України. Вони як середовище існування мислив. тварин відрізняються захис. властивостями, відносно стабіл. корм. базою, мислив. фауна представлена в них найціннішими і найпопулярнішими об’єктами полювання. Крім того, ліс. мислив. угіддя є специфіч. резерватом мислив. фауни, при переущільненні популяції тварини розселяються на суміжні території. За діючим законодавством, переваги у правах щодо ведення мислив. госп-ва в ліс. мислив. угіддях мають лісогосп. підпр-ва. До осн. видів їхньої діяльності поряд з лісогосподарською відносять мислив.-господарську. Актуал. напрямом діяльності Л. г. є для лісгоспів Карпат (лісистість понад 40 %), Полісся (лісистість у межах 30 %), Лісостепу. Частка ліс. мислив. угідь, напр., у гір. р-нах Закарпаття досягає 80 %, Львівщини – 60 % (37 % мислив. угідь обл. – лісові), вища за середню вона у низці р-нів Лісостепу. Загалом ресурси мислив. тварин України протягом останніх 50–60-ти р. виявляють стійку тенденцію до виснаження. Пов’язують це з недостат. ефективністю мислив.-госп. діяльності, відсутністю ста­біл. фінансування та інвестицій, деякими ін. соц.-екон. та природ. явищами. Негативну роль відіграє споживац.-екстенсивне ставлення до мислив. ресурсів, властиве періодам екон. спаду. Осн. завданнями мислив. госп-ва як специфіч. сфери соц.-екон. діяльності людини є підвищення ефективності вироб-ва, створення інфраструк­тури для належ. сервіс. обслуговування мисливців, забезпечення рац. використання і відтворення мислив. ресурсів. Мислив. госп-во є складовою час­тиною природокористування і здійснюється на науково обґрунтованих засадах та відповідно до нац. традицій і законодавства. Раціонально організ. мисливство – не лише засіб одержання цінних продуктів, а й обо­в’язк. умова збереження та відтворення поголів’я тварин. Нині утверджуються гуманіст. аспекти мисливства: мисливці беруть участь в охороні та примноженні чисельності мислив. тварин, зо­крема рідкіс. видів, обстоюють необхідність обмежень на застосування небезпеч. для фауни технологій і речовин. В основі взаємозв’язків тварин. та ін. компонентів ліс. екосистеми лежать корм. потреби тварин, тому при інтенсив. формі ведення ліс. госп-ва інтереси лісівництва і мисливства можуть ви­явитися суперечливими. Лісогосп. діяльність, спрямов. на підвищення продуктивності лісів, покращення структури ліс. фонду, має позитивне значення для мислив. госп-ва. Відомо, що фауна одноманітних, не охо­плених лісівн. заходами лісів, бідніша від фауни лісів, у яких провадиться інтенсивна лісогосп. діяльність, внаслідок чого формуються різноманітні за віком, складом мозаїчні угіддя. Що ж до інтересів галузей, то вони можуть бути узгоджені у форматі комплекс. Л. г., який полягає в ефектив. комбінуванні лісівн. та біотех. заходів. У сучас. умовах стратег. орієнтири Л. г. передбачають, насамперед, збереження фауніст. комп­лексів і середовищ їхнього існу­вання; сприяння мислив. тваринам на всіх етапах розвитку; ди­ференційов. ведення мислив. госп-ва в лісах різних категорій; забезпечення інвестиц. привабливості галузі, її тех. оснащення і комп’ютеризацію, формування держ. механізмів підтримки, вдосконалення нормат.-правової бази. У форматі комплекс. Л. г. найефективніше можуть бути вирішені питання оптимізації якості угідь і видового складу мислив. фауни, а також організац. питання. Зважаючи на стратегію лісогосп. діяльності, яка нині реалізується в Україні, Л. г. набуває реал. можливостей для інтенсифікації, ефектив. і стабіл. функціонування.

Співроб. Нац. лісотех. ун-ту України (Львів) вперше в Україні і Сх. Європі розробили програму для дисциплін «лісомислив. госп-во» та «мислив. госп-во».

Літ.: Рудишин М. П., Мурський Г. Н., Татаринов К. А. та ін. Раціональне ведення мисливського господарства. Л., 1979; Бондаренко В. Д. Мисливське господарство як напрямок лісогосподарської діяльності // Вісн. Прикарп. ун-ту. Сер. Біологія. 2007. Вип. 7–8; Його ж. Лісомисливське господарство в контексті проблем лісознавства і лісівництва // Ліс. типологія в Україні: сучас. стан, перспективи розвитку: Мат. 11-х Погребняків. читань. Х., 2007.

В. Д. Бондаренко

Стаття оновлена: 2016