Лісотехнічний університет України Національний - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісотехнічний університет України Національний

ЛІСОТЕХНІ́ЧНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т УКРАЇ́НИ Національний – вищий навчальний заклад, що здійснює підготовку фахівців для лісового сектору та суміжних секторів економіки України. Засн. 1874 у Львові як Крайова школа ліс. госп-ва. 1908–19 – Вища крайова школа ліс. госп-ва; 1919–21 – рільн.-ліс. ф-т Львів. політехніки; 1921–23 – ліс., 1923–24 – лісоагроном. ф-т Укр. високої тех. школи при Укр. таєм. ун-ті; 1924–41 – рільн.-ліс. ф-т, 1941–44 – ліс. фахові курси, 1944–45 – ліс. (лісогосп.) ф-т Львів. політех. ін-ту; 1945–93 – Львів. лісотех. ін-т; 1993–2005 – Укр. держ. лісотех. ун-т; від 2005 – сучасна назва. В структурі Ун-ту – 4 навч.-наук. ін-ти (ліс. і садово-парк. госп-ва; інж. механіки, автоматизації та комп’ютерно-інте­гров. технологій; дерево­оброб. технологій і дизайну; екол. економіки і менеджменту), Центр доуніверситет. та післядиплом. освіти, н.-д. частина, Мала ліс. академія, Технол. коледж (Львів), Закарп. лісотех. коледж і Навч.-консультац. центр (обидва – м. Хуст Закарп. обл.), Ботан. сад, Страдчів. навч.-вироб. лісокомбінат (Яворів. р-н Львів. обл.), Поліс. наук.-навч. лісоекол. лаб. (смт Шацьк Волин. обл.), 3 навч.-наук. лісоекол. стаціонари (у м. Моршин Стрий. р-ну, смт Славське Сколів. р-ну (обидва – Львів. обл.) та Івано-Франкове Яворів. р-ну). Від 1997 при ВНЗі функціонує навч. комплекс «Лісотех. освіта», у складі якого – навч. заклади 1–2-х рівнів акредитації лісотех. профілю у різних регіонах України. На 33-х каф. працюють понад 400 викл. та н. с., зокрема 1 акад. HAHУ, 48 д-рів і 232 канд. н. Серед відомих учених – І. Батін, Б. Гастєв, М. Горшенін, С. Генсірук, З. Герушинський, Д. Дудюк, С. Дзюбик, В. Коліщук, Я. Сабан, К. Татаринов, С. Шевченко, Т. Шкіря, А. Яцюк, С. Стойко, Ю. Туниця. Навч. бл. 6-ти тис. студентів (з них бл. 4-х тис. осіб – на денній формі). Осн. напрями наук. дослідж.: підвищення продуктивності та біол. стійкості ліс. екосистем; збільшення лісистості тер. України; генет. потенціал популяцій осн. лісо­утворювал. порід України, його збереження та рац. використання; охорона, відтворення й рац. використання мислив. фауни; лісоекол. аспекти функціонування новоствор. заповідників; абразивне оброблення деревини та підвищення стійкості дереворізал. інструменту; основи автоматизації технологій і упр. склад. вироб. системами лі­сопром. комплексу; екол.-екон. засади лісокористування та охорони довкілля. Співроб. Ун-ту займаються підготовкою Екологічної Консти­туції Землі – глобал. екон.-правового акта екол. безпеки планети та сталого розвитку. Заклад видає зб. «Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість» (від 1964), «Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України» (від 1994). Має 9 навч.-лаборатор. корпусів, 4 гуртожитки, санаторій-профілакторій, оздоровчо-спорт. табір «Лісотехнік» на березі Чорного моря (с. Рибаківка Березан. р-ну Микол. обл.). Перші куратори школи – В. Дзєдушицький, Г. Стжелецький (до 1892), нині ректор – Ю. Туниця (від 1993).

Літ.: Національний лісотехнічний уні­верситет України. К., 2014.

Г. Т. Криницький

Стаття оновлена: 2016