Лісохімічна промисловість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лісохімічна промисловість

ЛІСОХІМІ́ЧНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – галузь деревообробної промисловості та целюлозно-паперової промисловості, яка об’єд­нує виробництва хімічної переробки деревини. Її сировиною є дров’яна деревина листяних порід, живиця сосни, сосн. пні, деревні відходи, хвоя. До Л. п. відносять: вироб-ва, що ґрунтуються на сухому терміч. розкладанні деревини (піроліз; переважно листяних порід) і випускають деревне вугілля, оц­тову кислоту, деревну смолу, метил. спирт, пек, а також численні продукти переробки оцто­вої кислоти та смоли; каніфоль­но-скипидарне та смоло-скипидарне вироб-ва, що дають каніфоль, скипидар, а також різ­номанітні продукти вторин. їхньої переробки; дубильно-екстракт. і хвойно-ефірне вироб-ва, які виготовляють дубил. екстракти, хвойно-ефірні масла та продукти їх переробки. До лісохім. вироб-ва інколи зараховують переробку деревної зелені на вітамінне борошно та хлорофілокаротин. пасту.

Л. п. відіграє досить значну роль у нар. госп-ві. Лісохім. продукти необхідні для папер., електротех., металург., нафтохім., гірничодобув., маш.-буд., лакофарб., гумової, текстил., фармакол., харч. та ін. галузей пром-сті. Вони займають важливе місце в орган. синтезі різноманіт. продуктів, зокрема камфори, терпінгідрату, пахучих речовин, флотац. масел, інсектофунгіцидів, їх застосовують у вироб-ві хім. і синтет. волокон, пластмас, ін. синтет. матеріалів.

Хім. переробка деревини в примітив. формі – вуглевипалювання, смоло- і дьогтекуріння – була відома в Україні з давніх часів (див. також Лісові промисли). Виникнення цих промислів відноситься до 12 ст. (Полісся), а знач. поширення в зв’язку з розвитком торгівлі вони набули у 15–16 cт. Виготовленням смоли, дьогтю деревного вугілля, поташу займалися селяни та наймані робітники в маєтках власників ліс. масивів. Ці продукти експортували в Англію, Шотландію, Голландію, Францію. До 20 ст. лісохім. вироб-во розвивалося слабо. Воно було представлене дріб. кустар. підпр-вами, оснащеними найпростішим обладнанням і ямами для вуглевипалювання. Унаслідок зроста­ючої потреби зх.-європ. пром-сті в оцтовій кислоті певного розвитку лісохім. вироб-во досягло в Закарпатті, де наявний багатий ресурс букової деревини. 1868 у Великому Бичкові (нині Рахів. р-ну) та 1894 у Перечині (див. Перечинський лісохімкомбінат; нині обидва – смт Закарп. обл.) побудували лісохім. з-ди. 1910 тут, окрім них, діяли ще 3 з-ди – у Вигоді (нині смт Долин. р-ну Івано-Фр. обл.), Сваляві (нині місто Закарп. обл.; див. Свалявський лісокомбінат) та Тур’ї Бистрій (нині село Перечин. р-ну). Всі ці підпр-ва споживали понад 300 тис. складометрів сировини на рік. Наприкінці 1890-х рр. працював потуж. лісохім. з-д біля Кременчука (нині місто Полтав. обл.), побуд. для потреб Кременчуц. чавуноливар. з-ду. Він щорічно переробляв 75 тис. м3 дров для виготовлення метил. спирту, оцтових солей кальцію, магнію і свинцю. Індустр. розвиток лісохім. вироб-ва в Україні розпочався у 1920-х рр. 1924 вперше організовано пром. підсочку сосни та добуто 138 т живиці. Добування живиці як вихід. сировини для каніфольно-терпентин. вироб-ва набуло важливого нар.-госп. значення. З цією метою 1934 споруджено та введено в експлуатацію Київ. хім. комбінат з круп. каніфольно-терпентин. вироб-вом. 1937 на ньому на базі нового ізомеризац. методу розпочато вироб-во синтет. камфори зі скипидару, що ознаменувало новий якіс. етап розвитку Л. п. У 1930-х рр. для переробки осмолу пнів побудовано кілька каніфольно-екстрактив. з-дів, організовано переробку деревної смоли, виготовлення формаліну з метил. спирту та вироб-во ін. нових лісохім. продуктів. У післявоєн. період підпр-ва Л. п. були швидко відбудовані, їхній розвиток здійснювався на базі нової техніки та передової технології. Збільшення обсягу вироб-ва лісохім. продукції досягали шляхом реконструкції, розширення та тех. переоснащення діючих підпр-в, а також нового буд-ва. 1962 на Перечин. лісохім. комбінаті замість старих низькопродуктив. реторт споруджено вертикал. реторту безперерв. дії з автомат. керуванням технол. процесом. Введення її в дію дозволило механізувати та автоматизувати сухоперегон. процес. На комбінаті досягнули знач. успіхів в удосконаленні технології і освоєнні вироб-ва оцтової кислоти азеотроп. способом, який згодом впроваджено й на Вели­кобичків. лісохім. комбінаті. У 1960-х рр. побудовано формалін. цех на Сваляв. комбінаті, розширено вироб-во на Вигод. лісохім. з-ді. Для забезпечення зростаючого вироб-ва деревних плит сполуч. речовинами на всіх лісохім. підпр-вах, які виробляють формалін, у широких мас­штабах організовано випуск нового для них продукту – сечовинноформальдегід. смол. У цей період значні роботи з розширення вироб-ва, оновлення устаткування і удосконалення технології проведено на найпотужнішому Київ. хім. комбінаті, а також на Коростен. (Житомир. обл.) і Славут. (Хмельн. обл.) лісохім. з-дах. Водночас на Київ. хім. комбінаті поряд з каніфольно-терпентин. вироб-вом організовано низку нових вироб-в: випуск шарувато-декор. пластиків, поліхлорвініл. плівок і трубок, карбамід. смол та ін. продукції. 1963 на ньому вперше в СРСР освоєно технологію нового методу одержання каніфолі та скипидару – безсолеву декантацію живиці. Коростен. і Славут. лісохім. з-ди спеціалізувалися на смолоскипидар. вироб-ві на базі переробки пневого осмолу. Вироб-вом скипидару, деревної смоли та вугілля займалися також підпр-ва ліс. госп-ва – лісгоспи. Вони, крім того, добували живицю, переробляли деревну зелень на вітамінне борошно і хлорофілокаротин. пасту. У рад. час добування живиці як вихід. сировини для каніфольно-терпентин. вироб-ва набуло важливого пром. значення. Щорічно десятки тисяч гектарів сосн. деревостанів відводили для підсочки, а обсяг добутої живиці досягав в окремі роки понад 15 тис. т. Вчені, вивчаючи закономірності утворення і виділення смол в деревах хвой. порід, розробили прогресивні способи підсочки, що забезпечували макс. вихід живиці та повніше використання смолопродуктивності сосн. насаджень.

Нарощування вироб-ва, що відбувалося до 1990, дозволило значно збільшити обсяг і асортимент лісохім. продукції. Для задоволення нар.-госп. потреб зростав випуск каніфолі, скипидару, деревного вугілля, оцтової кислоти, формаліну, деревних смол, етилацетату, понижувача в’язкості, флотац. масел, карбамід. смол та ін. У 1990-х рр. лісохім. вироб-во різко скоротилося, зменшилася кількість підпр-в галузі та кількість працюючих. Нині укр. підпр-ва Л. п. розміщуються переважно в Закарп., Житомир., Хмельн., Львів., Сум., Київ. обл. Осн. напрямом розвитку Л. п. в Україні є підвищення її ефективності на базі впровадження нової техніки, сучас. технологій, повнішого використання сировини, збільшення випуску продукції відповідно з попитом ринку, розширення її асортименту і поліпшення якості. У світі Л. п. найбільш розвинута в США, Швеції, Фінляндії, Франції, Іспанії, Польщі, Румунії, Індії, Китаї.

Літ.: Уайз Л. Э. Химические сокровища леса / Пер. с англ. Москва; Ленинград, 1931; Фестер Г. История химической техники / Пер. с нем. Х., 1938; Шаблій О. Л. Лісохімія Карпат. Л., 1967; Лес и деревообрабатывающая промы­шленность Украины. К., 1968; Технология лесохимических производств. Мос­ква, 1987.

В. С. Бондар

Стаття оновлена: 2016